Познач наголос. у кожному рядку підкресли перевірене слово. наприклад: дим, диміти, димар. кислий, кислиця, кисличка. колесо, колеса, колісниця.

Дим іти, димар (перевірне слово дим) кислиця, кисличка (перев. слово кислий) колеса, колісниця (перев. слово колесо) (великими буквами виділено наголос)

Сказка про отрицательные местоименияв далеком царстве отри-ударность и отри-безударность проживали отрицательные местоимения. эти местоимения редко отвечали или разговаривали. они только показывали свои плащи, на которых были написаны их имена.но среди таких местоимений жило местоимение никто. оно все время не слушалось и хотело перейти в другое царство.как-то к нему подошел волшебник и спросил: - почему ты такое грустное? никто ответило: - потому что моё имя никогда не пригодится, и я вообще не хочу жить в государстве, где одни ни-, да не-. волшебник улыбнулся и посоветовал: - ты же само сейчас сказало одно из отрицательных местоимений! попробуй не говорить целый день отрицательные местоимения.никто кивнуло. к концу дня никто встретилось с волшебником. волшебник поинтересовался: - ну как мое поручение? местоимение ответило: - сегодня в полдень, когда я прогуливался, ко мне подбежало   местоимение никакой и спросило, не будет ли кто-нибудь из моих родственников участвовать в чемпионате по прыжкам. я ответил, что вроде бы никто! и , о чудо! я понял, что местоимения ! я посмотрел на свой плащ, и там было написано мое имя. тебе, добрый волшебник, что объяснил на примере. до ! »

Вечері я гуляла з друзями в парку і побачила на лаві забуту книгу. мені стало цікаво і   я розгорнула її. книжка була у стилі фентезі і це мені , якийсь у цьому був таємний зміст. я забрали книжку додому і з захопленням прочитала за декілька днів, книжка виявилась дуже цікавою. потім, я щовечора приходила до парку і сідала на ту саму лаву, в очікуванні зустріти господаря книжки. одного вечора мені пощастило, я дізналась де живе дівчинка, яка згубила книжку. це був невеликий будинок, поблизу парку. я поклала книжку у поштову скриньку і пішла. через декілька днів доля звела мене з цією дівчинкою ще раз. ми зустрілися біля магазину і познайомились.   її звали світлана. хоч досі ніхто не знає про мою добру справу, та ми з світланою   багато розмовляли і знайшли чимало спільного в нашому світогляді і інтересах. тепер ми справжні друзі. ось така в мене була історія і я завдячую їй маленькій книжці, що я вирішила повернути.