Наша доля -у наших руках твір статя

наша доля у наших руках це коли люди природе убирають смитя а якщо цього не соблюдати то небуде майбутнього

Українці (іменник) мають (дієслово) усі (займенник) підстави (іменник) пишатися (дієслово) тим (займенник), що (сполучник) їхня (займенник) Батьківщина (іменник) не (частка) раз (числівник) переживала (дієслово) дні (іменник) сили (іменник) й (сполучник) слави (іменник), мала (дієслово) справді (частка) легендарних (прикметник) героїв (іменник), мужньо (прислівник) переносила (дієслово) найважчі (прикметник) випробовування (іменник), коли (сполучник) гинули (дієслово) не (частка) сотні (іменник) й (сполучник) тисячі (іменник), а (сполучник) мільйони (іменник) її (займенник) дочок (іменник) і (сполучник) синів (іменник).

Объяснение:

Одного разу, коли я залишився в будинку сам, вирішив спекти млинці. Я бачив, як печуть млинці бабуся і мама, і мені здалося, що ця справа неважка. У кулінарній книзі я прочитав рецепт, у холодильнику знайшов усі продукти. Я злегка підігрів молоко в каструлі, змішав із розбитими яйцями, насипав борошна, додав цукор, сіль і ретельно все розмішав. Мені здалося, що тісто занадто рідке, тоді я знову додав борошна. Нарешті настав відповідальний момент випікання млинців. Бабуся глибокою ложкою ллє на сковорідку тісто, потім погойдує її, розподіляючи масу рівномірно, але я для економії часу почав лити в сковорідку тісто просто з каструлі. "Може, млинець буде товстуватий, — подумав я, — але це не лихо, головне, щоб було смачно". Перевернути млинець і зняти його зі сковороди я не зміг. Вийшло, як у тому прислів'ї: кому сирого тіста. Ні перший, ні наступний млинець не спеклися в мене як годиться. Я обпік пальці і вже був не радий, що взявся за ці млинці. Кінець моїм мукам поклала бабуся. Ввійшовши до кухні, вона сплеснула руками й ойкнула. І було від чого: я весь у борошні, на тарілці, у сковороді шматки погано випеченого тіста, чад у кухні.