Мне с сочинением на укр мове( серце матери)?

Мама-це таке просте але дуже нам дороге слово. вона завжди за нас переживає, радіє за наші успіхи і навіть коли бувають невдалі поразки мама завжди нас підтримає і .кажуть,материнське серце відчуває біду яка може трапитися з дитиною. я ідею подала, далі придумай щось

Достоевский "преступление и наказание". описание комнаты сони ((ч. 4, гл. iv) комната раскольникова - " крошечная клетушка, шагов в шесть длиной, имевшая самый жалкий вид с своими желтенькими, пыльными и всюду отстававшими от стены обоями, и до того низкая, что чуть-чуть высокому человеку становилось в ней жутко, и всё казалось, что вот-вот стукнешься головой о потолок» . комната семьи мармеладовых (часть ", глава 7) описание комнаты пульхерии ивановны: “…была вся уставлена сундуками, ящиками, ящичками и сундучочками. множество узелков и мешков с семенами, цветочными, огородными, арбузными, висело по стенам. множество клубков с разноцветною шерстью, лоскутков старинных платьев, шитых за полстолетие, были укладены по углам в сундучках и между сундучками. пульхерия ивановна была большая хозяйка и собирала всё, хотя иногда сама не знала, на что оно потом употребится” ("мертвые души")

у кожної людини є найпам’ятніші, найдорожчі місця в житті. для мене — це моя рідна домівка, мій дім,  моявулиця. коли я була зовсім  ма­ленькою,  мої батьки одержали квартиру в новому районі на вулиці друж­би народів. я вважаю, що ця назва символічна, адже саме дружба між людьми є запорукою найкращих почуттів: дружба перетікає в любов, без дружби немає вірності, з дружби починається людяність.дванадцять років тому на місці кукурудзяного поля і колгоспних ферм «виріс» молодий житловий масив. білі багатоповерхівки височіли над зем­лею, ніби торкаючись хмар рогачами телеантен, і самі нагадували хмари. я і мої ровесники зростали  разом  із цим районом, тут нам усе близьке і знайоме.

наша вулиця пряма і широка. улітку тут багато зелені, адже на один бік припала лісосмуга, перетворена на затишну алею. з іншого, сонячного боку,— завжди багато квітів, проте і дерева за дванадцять років вже встигли підрости. край вулиці виходить у поле. із вікон верхніх поверхів відкривається чудо­вий краєвид — неосяжні зелені поля, які на початку літа золотяться соняшни­ковим сяйвом. інший край вулиці впирається у широку автомобільну магіст­раль, за якою починаються приватні забудови. хоча одноповерхові будиночки і претендують на оригінальність архітектури, я люблю багатоповерхівки.  особ­ливо  приємно дивитися на дев’ятиповерхівки з візерунками біля дахів — це будинки поліпшеного планування. вони виділяються своєю оригінальністю. вулиця дуже довга, а з обох її країв розташувалися «універсами». їх спроек­товано майже однаково, тому вулиця набуває своєрідного обрамлення.