Скласти художній твір наступила осінь

Наступила осінь. сонце гріє ще майже по-літньому, прагнучи віддати останнє нерозтрачене тепло. на блакитному й чистому небі ще майже немає хмар. тільки вітер став більше холодн і різким, нагадуючи про те, що надворі вже вересень місяць. серед яркою зелені вже помітні перші провісники осіни: жовті й червоні листи. незабаром вони обпадуть із дерев і покриють собою всі дороги й доріжки.птаха вже починають збиратися в зграї, готуються до тривалого перельоту в теплі краї. ще чується отовсюду їхній веселий гомін, щебетанье, які незабаром затихнуть до нової весни. ще не почався сезон затяжних і бурхливих злив, однак небо вже зрідка супиться. іноді на землю проливається дощ, але калюжі висихають відразу під останніми ласкавими променями сонця.по ранках стає холодніше. небо в цей час дивно прозоре, чисте й високе. здається, що начебто підсилився вітер розігнав всі хмари, розметав їх по далеких куточках, щоб ніщо не заважало сонцю дарувати нам своє тепло. поряд із червоними листами червоніють і ягоди. всі чагарники начебто спеціально прикрасилися до початку осіни. ягоди різних розмірів тихенько погойдуються, залучаючи уваги птахів і маленьких звірків, які роблять запаси на зиму. у повітрі коштує особливий осінній аромат: запах свіжоскошеної трави, нагрітої за літо землі й спілих яблук.природа одягається в яскраві осінні фарби, прагнучи покрасоваться перед приходом чорно-білої зими. це схоже на прощальний карнавал, де золота осінь прагне показати всю свою красу. швидкість і різкість жаркого літа йдуть, поступаючись місцем статечності й неквапливості, що більше відповідає нинішній порі року. навіть докучливі комахи, раніше практично невловимі, тепер починають упадати в спячку. їхнього руху, повільн і сонні, не забути про те, що осінь уже на порозі. але, перш ніж остаточно похолодає й зблякнуть яскраві фарби, має бути ще порадіти останньому привіту від теплої пори року: жіночому лету. ця границя між літом і восени особливим-особливій-по^-особливому яскрава й помітна. вона начебто вбрала в себе найбільш яскраві й теплі фарби, з'єднала тепло і яскравість літа з повільністю й затишком осіни. у цей час можна насолодитися останнім теплом і, під променями вже похолодів, але усе ще теплого сонечка, помріяти про майбутнє печені літні канікули.

Питання охорони природи на даний момент особливо гостро постало перед людством. Потреби людей все більше зростають, а природні ресурси нашої планети не безмежні. Природні катаклізми, що забирають життя тисяч людей, відбуваються всюди, як наслідок технічного втручання в природу, випробування нових видів зброї та інших експериментів.

У стародавні часи люди дбайливіше ставилися до природи, розуміючи значимість нашого спільного дому, і намагалися жити в гармонії з навколишнім світом. У багатьох народів існували культи поклоніння стихіям - воді, вогню, землі і повітрю, як підтвердження величезного впливу зовнішніх сил на життя кожного. Століття технічного прогресу відкинув забобони, направив сили природи на службу людей, приніс нові технології, масове споживання всіх природних запасів і згубний забруднення атмосфери, води і грунту планети.

Зараз можна ставити питання так: чи потрібно людині захищати природу, або ж необхідно захищати її від людини . Точніше від людей, що живуть за принципом «Бери від життя все». Коли відбувається знищення тваринного і рослинного світу шляхом вирубки лісів, полювання на тварин, викиду шкідливих відходів, руйнування озонового шару, можна ставити під сумнів і майбутнє існування всієї нашої цивілізації. Адже в природному світі все взаємопов'язано, і порушуючи баланс, можна поступово знищити всю екосистему планети, що призведе до незворотних процесів і загибелі всього живого.

Вчені всього світу б'ють на сполох і призводять можливі сценарії загибелі планети, якщо не відбудеться переоцінки цінностей і усвідомлення руйнівної дії людей на навколишнє середовище. Звичайно, в наш час робляться спроби захисту природи. Люди намагаються очистити землю, правильно утилізуючи побутові та виробничі відходи, встановлюють системи очищення викидів в атмосферу, набувають альтернативні джерела енергії та системи вторинної переробки сировини. На жаль, ці заходи вживаються далеко не у всіх країнах світу, так як вимагають колосальних витрат в порівнянні з вже наявними технологіями.

Тільки тоді, коли кожна людина прийде до розуміння важливості захисту і збереження природи, можна буде помітити зміни на користь чистоти навколишнього нас простору. Щоб залишити нащадкам нашу Землю у всій її красі, потрібно кожен день дбайливо і дбайливо ставитися до світу навколо нас

ответ:Зараз, наприкінці двадцятого сторіччя, ми вже, здається, знаємо роль людині у світі. Саме вона, знищивши природу, створила навколо себе «оточуюче середовище», саме вона поставила планету на край безодні своїми атомними безумствами; вона немовби загрожує усьому живому. І все ж, ми теж частина цієї природи.

Ми тримаємо і любимо домашніх тварин, ми готові віддати останні гроші, для того щоб нашим улюбленцям було зручно і смачно; ми розводимо квіти і саджаємо дерева; ми прикладаємо титанічні зусилля для того, щоб вижили види, що знаходяться

 

на грані зникнення…

Людина і природа… Ці два поняття взаємопов’язані зараз, як ніколи. Людина не може жити без природи, без голосів птахів і весінньої повені, без яскравого теплого сонця і сумного осіннього падолисту… Навіть без таких найпростіших речей ми не можемо прожити, як хліб і вода. А це теж дає нам природа.

Та вона теж залежить від нас. Сьогодні вже природа не може бути сама по собі. І люди вивчають дельфінів, люди, в основному, виправляють власні огріхи: розводять рідкісні види риб і тварин, допомагають вижити слабким, відвертають подекуди смертельну загрозу від тварин.

Зараз

 

людина стала напрочуд могутньою і безпорадною. Могутньою, бо одним натиском «червоної» кнопки ми можемо знищити свою планету, бо посилаємо у далекий космос свою розвідку — космічні апарати, бо вирощуємо у пробірці малят. Безпорадні ж ми, бо не маємо сили протистояти власній всемогутності.

Ми не можемо навіть передбачити землетрус чи виверження вулканів; сильний вітер, дощ або сніг примушують ховатися нас у власні оселі; протистояти стихіям ми не можемо.

Хоч, як на мене, усе це — не головне. А що важливо? Важливо зрозуміти одне одного, навчитися читати велику книгу природи і співпрацювати з нею. Важливо поважати свою матір-Землю і не припустити цілковитого знищення усього живого на ній. Бо коли це станеться, ми, люди, теж зникнемо, і наше основне завдання зараз — не припуститися цього.

 

Объяснение: