Скласти 3 речення з часовими діесловами

Жили собi дiд та баба, та була в них курочка ряба. знесла курочка яйце. дiд бив, бив - не розбив, баба била, била - не розбила. дiэслова э в кожному реченнi. (это глаголы, за букву э извиняюсь, нет украинского шрифта на клаве).

Люди бувають різні, тому й поводяться по-різному, і вчинки в них різні. одні люди добрі, лагідні, в них і вчинки добрі. такі люди іншим. якщо в них є можливість, вони завжди подадуть бідному або каліці чи старенькому. з таких людей виходять добрі друзі, на яких можна покластися, знаючи, що ця людина тобі . така людина ніколи не видасть тебе і не розповість твою таємницю.  але є й такі люди, що ніколи не подадуть бідному, якщо навіть дуже багаті. ці люди майже завжди стають черствими через збіднілість своєї душі. усі ці люди готові на будь-що, коли їм щось потрібне. вони дуже заздрісні, їм не можна довіряти свою таємницю — про неї знатимуть усі. цим людям не можна довіряти ще й тому, що коли їм вигідно, вони можуть збрехати. ці люди готові проміняти друга або рідну матір на будь-яку річ. вони завжди дорікають тобі. якщо посваритися з такою людиною, вона почне розповідати усім про тебе неправду або переказувати неприємні моменти з твого життя.  з такими злими і брехливими людьми краще не спілкуватися, бо сам станеш таким. та, на щастя, добрих людей у нашому світі більше. 

цього року весна прийшла зненацька. якось із-за хмар визирнуло сонце — і потекли струмки. подув вітерець, за три-чотири дні все висушив. загомоніли птахи: їм багато треба встигнути зробити до приходу осені. але коли ще та осінь… а тепер весна!

 

я іду до гаю, і в блакить безкраюсерце моє лине й птицею співаєпро весну чудесну на моїй вкраїні…

 

усе радіє, співає, бринить. природа прокидається, наповнюється особливими звуками. метушаться різні комахи, щебечуть пташки, з’явились трави і квіти — усе радіє сонцю, усе тягнеться до тепла, до життя.

 

весна-чарівниця,неначе цариця,наказ свій послала,щоб краса вставала.

 

і людина стає більш чутлива весною: усе помічає, до всього приглядається, прислухається, дивиться навкруги здивованими очима. прилинь до дерева і почуєш, як по ньому піднімаються соки. і здається, що воно живе, бо тремтить під твоїм вухом. побігли соки по стовбуру, по гіллю, і незабаром з’являться листочки — молоді, яскраво-зелені. а там і цвіт запанує. ото краса! а пахощі які! буде робота для бджіл.

 

не вперше ти бачиш весну, не вперше чуєш її галас. але кожного разу дивуєшся і сам ніби прокидаєшся, сповнений радості, надії. і хочеться жити, всіх довкола любити, робити корисні справи відкриття, говорити приємні слова, закричати на повний голос: «люди, весно, я живу, я люблю, я — молодий! »