Текст- мiркування на тему кожному видкрита дорога до знань

На мою думку,для кожного з нас дорога відкрита до знань.адже багато чого залежить від самих нас,тому що головне завдання це навчатися.для того щоб гарно вчитись є все: підручники,зошити та все необхідне.якщо старатися вчитися то тільки тоді ми досягнемо самих вищих знань.напрямок у життя вказують учителі які наставляють нас на правильний шлях.

Говорят, под новый год сбываются все мечты. один из этих замечательных праздников запомнится мне надолго, потому что во время него случилось настоящее чудо. было около десяти часов вечера тридцать первого декабря, а погода на улице совсем не новогодняя. стоял туман, а мороза не было. влажный воздух легко пробирался под одежду, и ты быстро замерзал. звезд не было видно на ночном небе, только тусклые огни уличных фонарей неохотно пробивались сквозь темноту. а потом и вовсе начал накрапать совершенно неуместный дождь, который вскоре перерос в настоящий ливень. вот такая тебе зимняя новогодняя наша семья готовилась отмечать новый год, мы накрывали праздничный стол, посреди комнаты блистала красиво украшенная елка. а вот настроение было не - его портил непраздничный дождь за окном. и вот вдруг мы замечаем, что почему-то стало слишком светло на улице. на часах - полдвенадцатого. выглядываю в окно - и не верю глазам! густой пушистый снег валит с неба! хватаю пальто, выбегаю на улицу - там легкий мороз и снег! настоящий снег! он быстро укрыл лед на асфальте толстым белым ковром. это было просто невероятно! все вдруг стали веселыми и счастливыми! начался настоящий праздник, а после ужина мы все высыпали на улицу и играли в снежки около часа. вот это было настоящее новогоднее чудо для всех - и взрослых, и детей! а утром! внезапно просыпаешься в зимней сказке. смотришь в окно - аж слепит глаза чистый белый снег. солнечный свет отражается от миллиардов крошечных кристаллов и играет всеми цветами спектра. важные стоят деревья и кусты, наряженные в белые меховые одежды, будто хвастаются друг перед другом. а подует ветер, так слетает с ветвей и крыш целая стая легких снежинок и кружит в воздухе, сверкая на солнце. остается только природу за такой щедрый праздничный подарок, за прекрасную зимнюю мечту,которая превратилась в зимнюю мечту!

мені подобаються книги стівенсона. я дуже люблю перечитувати «острів скарбів» про піратів і море. але стівенсон писав ще й вірші. я прочитав його вірш «вересовий трунок» і хочу розповісти, що я думаю. у вірші розповідається про стародавній напій, який пили крихітки- медовари. вони жили в древній країні, і їх називали пікти . я запитав у батьків, хто такі пикти. виявляється, що пікти – це стародавній народ, який жив в ії. їх називали піктами або «розмальованими», тому що вони були всі в татуюваннях. вересковий трунок був дуже смачним напієм:

«з вересу напій

забуто давним-давно.

а був він солодше меду,

п’яніший, ніж вино».

для нього брали нектар з квітів вересу. але народ медоварів знищили вороги. вони вміли воювати і завоювали землі піктів, вони вбили всіх, кого знайшли. але вересовий мед вони варити не вміли. потім, коли навесні зацвів верес, смачний напій варити стало нікому:

«літо в країні настало,

вереск знову цвіте,

але нікому готувати

вересковий мед.

у своїх могилках тісних,

у горах рідної землі

крихітки- медовари

притулок собі знайшли».

і тоді король воїнів наказав катувати двох, хто залишився в живих, тому що хотів спробувати смачного меду. мені було дуже шкода їх, тому що вони обидва померли. хлопчик і його старий батько не видали таємницю меду. я думаю, що вони це зробили не даремно. вони залишилися лише вдвох, і нікого з їх рідних більше не було. всі лежали в могилах. хлопчику і його батькові потрібно було не віддати ворогам останній секрет – все, що залишилося від їхнього народу. старий сказав королю, що видасть секрет меду, але йому соромно перед сином. тому нехай сина вб’ють, а він все розповість:

«таємницю давно б я видав,

якби син не заважав !

хлопчику життя не шкода,

загибель йому дарма.

мені продавати свою совість

совісно буде при ньому.

нехай його міцно зв’яжуть

і кинуть у безодню вод,

а я навчу шотландців

готувати старовинний мед! ».

він обдурив короля, бо не збирався видавати йому таємницю і помер. але мені здається, що старий батько вчинив неправильно. чому він думав, що його син видасть таємницю? усі завжди лають тих, хто молодший. це неправильно. адже, коли вони виростуть, вони стануть такими ж, як ті, хто їх лаяв.

про що може бути цей вірш? я думаю, що стівенсон розповідає про тих, хто любить батьківщину і свій народ і не боїться померти за них. у вірші дуже запам’ятовуються хлопчик і його батько. і ще я думаю, що кожен повинен вміти захищати себе і своїх рідних, тому що завжди є ті, хто сильніший і для кого всі чужі – вороги. а король завойовників мені не сподобався. він був неправий, коли вбивав усіх піктів. люди повинні жити між собою мирно, і тоді не зникнуть з землі давні таємниці, які люди своїм дітям і онукам.