5. чому в місцевому відмінку в словосполученні в скриньці пишеться м'який знак, а в словосполученні в хатинці він не потрібен?

тому що в називному відмінку у слові скринька є м'ягкий знак. 

тому що в називному відмінку у слові хатинка немає м'ягкого знака.

Умене не друг, а справжній скарб. з петром ми дружимо майже змалку, з дитячого садка. він завжди був для мене взірцем людини, яка все вміє робити, тобто мастака на всі руки. петя дуже тямущий до всякої роботи, в нього розвинене, як каже мій тато, інженерне мислення. будь-яку роботу він виконує вправно, спритно, красиво. він любить роботу, і його робота любить. все він уміє, у нього золоті руки. уявіть: якщо потрібно полагодити якусь річ, то передусім він подумає, а чи можна зробити це самому.   в старому гаражі він влаштував справжню майстерню. чого тільки там немає! спочатку ремонтував свої та мої і речі, а згодом набув такої популярності, що уже й сусіди інколи звертаються з проханням подивитися, чого тече кран на кухні, чому електрична проводка іскрить. мій друг – дуже цікава людина, він потрібний іншим, приносить багато користі своїй сім»ї та іншим людям: комусь поличку полагодить, а комусь з машиною . він сам ніколи не сумує, і мені поруч з ним не сумно. з під його вмілих рук вийшло вже багато цікавих речей, і це приносить йому справжнє задоволення. я у нього багато чому навчився, але найголовніше я зрозумів, що нічого не виникає само собою, до всього треба прикласти руки, віддати частку своєї душі.   

Тарас шевченко - людина, що звільнила україну від "кайдан", так можливо він і не ходив у войовничі походи і не вбивав ворогів , але він рятував її словом. слово - наша найпотужніша зброя. шевченко мав досить складний життєвий шлях, але в моєму серці він назавжди залишиться патріотом своєї країни. справжній борець, попри всі нестерпні страждання які довелося відчути на собі тарасу, ні на мить не похитнули його любов до україни. особисто мені шевченко запам*ятався надзвичайно сильною та волелюбною людиною. в сучасному світі поета зображуюють в звичному для нас канонімічному образі старого, змученого життям , виснаженого засланнями чоловіком, але я впевнена(-ий), що до останнього свого подиху він залишився сильним духом.