Скласти речення в родовому відмінку-малюнок гіпс олівець пензель скласти лист до перелітних птахів

сашко вразив нас красою свого малюнку.

нарешті у суботу я позбудусь гіпсу.

на уроці я не зміг знайти свого олівця.

на малюванні у  мене не було пензля,щоб намалювати малюнок фарбами.

Загадкові історії з приватного життя відомих людей, які жили на українській землі, та українців, рознесених по всьому світу. історії кохання. історії сходження на олимп слави, або несподівані повороти долі. "гра долі"-  це фільм, який розкриває духовність справжньої української еліти. автор і ведуча цієї програми  -  наталка сопіт. талант перевтілення цієї молодої актриси дозволяє їй бути не лише коментатором подій, але і вести росповідь від першої особи. не можна сказати, що це не захоплює. на разі в цієї телепередачі ведуча розповіла глядачам про дуже талановиту письменницю, ольгу кобилянську, яка й на рівні з чоловіками досягла майстерності в літературному мистецтві. як розпові у програмі, ольга народилася 27 листопада 1863 року у містечку гура-гумора. батько, юлиан кобилянський, прийшов у цей далекий край з галичини і дослужився до посади секретаря повітового суду. мати ольги, марія вернер, по батькові була німкенею, а по матері полькою. з любові та поваги до чоловіка вона вивчила українську мову і прийняла греко-католицьку віру. у сім'ї було семеро дітей. усім своїм синам юліан кобилянський дав гарну вищу освіту, тільки дівчата закінчили чотирирічну школу. в ті часи вважалось, що жінкам потрібно лише вміти господарювати і знайти гарного нареченого. потім батько відправив ольгу вчити укр. мову приватно. в кінці 1891 родина кобилянськоі переізджає із села димна в серце буковини -чернивці. перед майбутньою пісьменницею відкривається новий світ, багатий для творчьої праці. тут вона ходить коло прогресивної інтелигенції, знайомиться ближче з укр. літературним життям. тоді були перші шляхи друкування своїх творів.

Степ       степе мій, урожайнику! лежиш ти, повитий красою, шепочеш стиглим колосом! скільки раз на рік ти міняєш свою оздобу? навесні ти лежав чорнотілий,  клубочився  сизим маревом випарі напоєний вологою, наснажений сонцем, прийняв ти в лоно своє золотий засів. потім зарум'янився, зазеленів першими , а згодом обіслав­ся ніжними килимами — ярицвітами. аж згодом гойдав ти на собі хвилясту, зелену піну злаків, красувався срібним колосом, цвів сереж­ками, клубочився золотим пилом квітування, половів хмарками і за­кипів золотим литвом повнозерного колосу. і ось ми прийшли на твій  поклик. твої недавні весняні сівачі стали женцями.         яким же ти розкішним і багатим став, степе наш! весело і любо засівати тебе хлібом, зодягати, прикрашати тебе зелом молодих лісів, напувати твої яри і срібноводцям ставків і озер. любо тебе заквітувати голубим льоном, червоними квітами еспарцету, рожеви­ми китичками весело обробляти тебе, бо  горнешся  ти, красеню, до сівачів, господарів своїх. для них ти розквітаєш своєю красою, для них плодоносиш