Добрати спільнокореневі іменники до слів кипіло

  спільнокореневий іменник -  кипіння

Кипів  (чайник,наприклад),  кипіла  (голова)

Япрокинулася від яскравих променів сонця.підійшла до вікна та побачила чарівний пейзаж,від якого я не могла відірвати очей.на чистому блакитнявому небі я побачила дивовижні промені сонця,на які начебто хотілося подивитися,але не виходило.сонечко заглядало в мої та ніжно посміхалося.як це гарно!   але раптом блискуче сонечко змінилося на сріблясті хмари,які дуже  хотіли полюбитися людям так як сонце.з цих хмаринок посипалися білесенькі пластівці,які падали на на землю,створюючи м яку ковдру.мені так сподобався цей пейзаж,що я швидко вдяглася та вибігла на вулицю.який гарний зимовий ранок!

      кожного року прилітає в наш край на своїх різнобарвних крилах осінь – чарівниця. візьме вона чарівний пензлик у руку, проведе ним разочок по однотонних зелених листочках, і вмить заграють вони різними кольорами! жовтий, червоний, , багряний, золотий! навіть вогняний! коли я восени  проходжуюсь поміж дерев, в мене створюється враження, немов би я потрапив у якусь різнобарвну картинку з дитячої розмальовки. недивно що цю чарівну пору року так часто зображують художники на своїх картинах. от і український художник федір федорович манайло не втримався, та й написав картину   «золота осінь». аби назавжди залишити нащадкам неповторний витвір природи.       на картині зображений ліс, до частини якого вже встигла доторкнутися могутня чарівниця. але більшість дерев ще зелені. судячи з цього, можна впевнено сказати, що на картині зображена рання осінь. дивлячись на полотно, в мене виникає відчуття спокою і затишку. скоріш за все, це через кольори цієї картини. на полотні переважають барви теплих тонів. на передньому плані картини можна побачити декілька білокорих берізок, які схилившись одна до одної, перешіптуються про щось цікаве. поруч із ними визирають багряні гілочки кущів, що підслуховують розмову берізок. трохи правіше тече кудись тиха ріка – мрійниця. а сонні береги, що її оточують, вже вкрилися пожовклою травою та золотим листям. на задньому плані видніються сільські хатинки. мабуть, це село сховалося у лісі, серед могутніх дубів, що височіють трохи далі. і лише його краєчок наважився визирнути з під свого надійного укриття. а за могутніми дубами, що ховають під собою село, височіють величезні карпатські гори, які напевно захищають це чудове місце від холодних північних вітрів. у верхній частині картини ми бачимо світло-синьо-сіре небо. з якого ледве зривається дрібний осінній дощик. сама по собі картина спокійна, але в той же час вона рясніє життєрадісними світлими барвами.       дивлячись на картину "золота осінь", глядач мимоволі проймається глибоким почуттям любові до рідної природи, що дарує нам незабутні хвилини високої насолоди прекрасним.