Невеличкий текст у художньому стилі на тему: пригода в лісі

Ямайже весь свій вільний час проводжу зі своєю сім'єю! ми кожного разу під час відпочинку знаходимо якісь пригоди, а наша матуся виконує в них головну роль. ось один із кумедних випадків, який я запам'ятав його на все життя!   це було не дуже давно. кожної осені ми, як великі грибники, вирушаємо до лісу! нас не цікавить знайдемо ми щось або ні! нас цікавить сам процес пошуку, ми полюбляємо рискати по місцевості та як вже з'ясувалося шукати пригоди.  як це все відбувалося! я зі своїм братиком, як самі молодші у родині, пішли оглядати територію, за звичай в наш кругозір входить окружність невеликого радіусу. від нашої зупинки ми відходимо недалеко. але наша матуся, взявши свою найкращу подругу, пішла у саму чащу лісу, думаючи, що там грибів найбільше. вони були впевненні, що добре орієнтуються в лісі. так воно все і сталося, але в переносному значенні! вже через одну годину, наша чоловіча компанія захотіла їсти, вся їжа лежала у машині, але ми вже звикли до того, що за нами завжди треба заносити хвіст та й почали хвилюватися за наших жінок. спочатку тато телефонував нашій мамі, щоб дізнатися вони скоро чи ні, а то вже дуже животи скручувало від голоду. ну як це? вже півтори години пройшло, а ми ще ненагодовані! на це матуся відповіла, що вона знайшли невеличку галявину грибів та скоро вернуться. назбиравши повні кошики, мама з подругою звернули увагу на те, що вони втратили орієнтацію на місцевості та не в змозі самостійно вийти з лісу, але мама взяла владу в свої руки і сказала слова великого : «я все порешаю». вона бере слухавку та телефонує нам, в надії, що ми їх врятуємо. почувши схвильований голос у мобілці, тато побіг до машини та почав натискати на автомобільний клаксон, знаючи, що звук транспорту вони точно почують та прийдуть. але це було марно, подруги були вже дуже далеко і почалася паніка. наш тато, як великий психолог заспокоїв схвильовану матусю та заставив її розповісти йому про місцевість, на якій вони перебувають, в цю хвилину слухавку взяла подруга і як великий сусанін, почала заводити тата у глухий кут. таким чином ніхто з них не міг зрозуміти, де вони знаходяться і що робити далі. вибратися з лісу жінкам допоміг місцевий житель, який на їх щастя проходив мимо. невдовзі мама з подругою повернулися з повними кошиками грибів, вони не були втомлені та перелякані, а навпаки радісно усміхались, що не можна сказати про нас! для себе я зробив висновок, що наша рідна матуся знайде вихід з будь-якої ситуації.

на відміну від означень і обставин додатки відокремлюється досить рідко відокремлення залежить від смислового навантаження відокремлюється насамперед додатки які вводяться до речення за до слів крім окрім опріч зокрема замість за винятком на відміну від навіть вони виступають з іменником у родовому відмінку деякі відокремлені додатки з прийменником замість не відокремлюється і на письмі комами не відділяються це буває у випадках коли додаток з прийменником не означає предмет вибору інших вжитий у значенні заміщення чогось

Объяснение:

Означення відокремлюють у таких випадках:

1) якщо вони виражені прикметниковими чи, дієприкметниковими зворотами і стоять після означуваного слова: Ти пахнеш, як роси в житі, як столи, рушниками накриті, як співаюча стружка ялова, як мамина лагідна мова (Д. Павличко); Дні летять, повні сонця й музики (В. Сосюра);

2) якщо означення непоширені і стоять після означуваного слова, перед яким уже є означення: Досвітні вогні, переможні, урочі,

прорізали темряву ночі (Леся Українка);

Примітка. Якщо ж перед означуваним словом немає означення, то означення, що стоять цісля нього, можуть відокремлюватися або не відокремлюватися залежно від бажання автора: А потім минали дні за днями, минали тижні й місяці, довгі, безрадісні, одноманітні (А. Шиян); / даль небес холодних, синіх дарує знов життя мені (Л. Первомайський).

3) якщо означення відноситься до члена речення, вираженого особовим займенником: Утомлені своїм довічним рабством, вони жадають розірвати пута і скинути ярмо з своєї шиї (Леся Українка);

4) якщо препозитивне означення, виражене прикметниковим чи дієприкметниковим зворотом, має додатковий обставинний відтінок: Заглиблена в спогади, Ніна не почула, як розчинилися двері і мати переступила через хатній поріг (А. Шиян);

5) якщо означення відірване від означуваного слова іншими членами речення: Село ще спало, намокле, змерзле, ховалося під білу ковдру квітучих садків і ждало сонця, щоб обігрітися (М. Карплюк);

6) якщо неузгоджені означення стоять після узгоджених: В хату ввійшов старий Джеря, високий, тонкий, з сивуватими довгими вусами, з нужденним блідим лицем та смутними очима (І. Нечуй-Левицький);

7) неузгоджені означення, виражені неозначеною формою дієслова відокремлюються лише в тому випадку, якщо є спеціальна інтонація й можна підставити слово а саме: Солдати мали завдання, вийти до набережної (О.