Твір на тему моя майбутня професія-хірург напишіть

Моя майбутня професія – лікар. я давно так вирішив. ще в дитинстві мені хотілося всім, кому погано і боляче. я возився з бездомними хворими кошенятами і цуценятами, лікував голуба, у якого було зламане крило. друзі дивувалися, як мені не нудно все це. а мені возитися з хворими тваринами дуже і ніколи не набридало. а тепер я точно знаю, чому хочу присвятити своє життя.лікар – найгуманніша професія на землі. він позбавляє людей від страждань, хоча інколи для цього він повинен спочатку зробити їм біляче. при цьому лікар повинен бути дуже доброю людиною, відчувати чужий біль. тільки тоді він зможе не нашкодити хворому. але йому потрібно буде навчитися і бути стійким, сильним духом, бачачи чужі страждання. інакше всі сили у нього підуть на переживання, і він не зможе людям по-справжньому.є ще таке поняття, як лікарська таємниця. люди йдуть до лікаря, коли їм погано, важко, боляче, вони приходять до нього, як до пастиря зі своїм горем і бідою. і він, як священик на сповіді, повинен вислухати, зрозуміти, і зберегти в собі чужу таємницю. цього вимагає клятва лікаря, яку він дає на початку свого трудового шляху і вірним якій він повинен залишатися все своє життя.лікар повинен бути готовий до самопожертви. за першим покликом він повинен прийти на людям вдень і вночі, в дощ і в хуртовину, під час терактів і стихійних лих. справжні лікарі віддавали свою кров, останній ковток води, затуляли своїм тілом поранених від куль і осколків, самі заражалися смертельними хворобами, рятуючи людей під час епідемій.ця професія вимагає мужності, необхідності прийняття єдино правильного рішення, від якого залежить людське життя.лікар не має права на помилку. якщо помилки продавця або кравця можна виправити, то неправильно поставлений діагноз, тремтяча рука хірурга, навіть проста байдужість до хворого можуть обірвати чиєсь життя. але зате яке це щастя, яка велика місія – першим дізнатися про народження нового життя, або сказати матері : «операція пройшла успішно, ваш син буде жити».мабуть, заради цієї миті і стоїть багато вчитися і працювати, щоб присвятити себе кращій на землі професії – бути лікарем.

Ай справді, душа болить за україну! українці – це народ, який протягом усіх віків боровся за свою незалежність. наш народ протягом усієї гіркої історії постійно намагався боротися за своє право на вільну державу. мужність і слава наших козаків ніколи не загине, ніколи не зітреться в пам`яті. в 1991 році україна здобула свою незалежність, таку жадану для її мешканців. та в нас постає питання: «чому розвиток, культура, політика й доля самої країни пішли на вверх, а гіркими темпами скочуються до низу? » на превеликий жаль, становище в державі є дуже й дуже сумним. я думаю, одною з основних проблем в україні є те, що влада постійно опиняється не в тих руках. політичні діячі і люди, від яких залежить становище держави більше звертають увагу на дрібні проблеми, аніж на реальні. україна, зі своїм багатим рослинним і тваринним світом, надзвичайними морями, казковими горами й родючими чорноземами, у невмілих руках прирівнюється до країн третього світу. як шкода, що кожен хоче загарбити все собі в кишеню. україна, зі своєю славною історією, займає лише призові місця. звісно, це все до болю іронічно звучить, але як сумно, коли народ настільки вже звик до цього ганебного становища, що легковажно ставиться до політиків, які знущаються над українською мовою й по суті, навіть не намагаються її вивчити. кожен живе з цим і віджартовується : « ну це ж україна…» , « ха-ха-ха, ну хтоб сумнівався ? » наскільки ж сумно над цим спостерігати.але я дуже люблю україну! для мене- це найкраща держава в світі. я тут виросла і тут живу. з цим краєм пов`язані найтепліші думки та моменти мого життя. дуже хотілося б від щирого серця побачити в майбутньому розвиток держави й мудрого провідника попереду. а поки що залишається лише надіятись і починати хоч якісь зміни вже з самого себе. душа болить за рідну батьківщину!  

Кажуть, що обличчя — дзеркало душі людини. і це справді так. я переконуюсь у цьому, коли дивлюся на свого товариша. його привітне відкрите обличчя завжди випромінює якусь доброзичливість. на вигляд він звичайний хлопець. обличчя довгасте, худорляве, засмагле на сонці. високий лоб, зверху до якого легенько прилягає зачесане набік коротко підстрижене густе чорне волосся. ніс прямий. широкі чорні брови розлітаються на переніссі, мов у польоті пташині крила. з-під них дивляться великі круглі сині, як літнє небо, очі. погляд їх розумний, добродушний, прямий і відвертий,  як у кожної чесної людини. та досить якоїсь навіть найменшої несправедливості, як погляд різко міняється. очі стають гнівними і пронизливими.  товариш мій середнього зросту, широкий у плечах, дужий, спритний, витривалий, бо постійно займається спортом.