Ссочинением: "чому не можна зраджувати батьківщину? "

Може, й не дуже весело зараз в україні, але покинути її - те саме, що покинути рідну матір через те що вона, мовляв, хвора. не вибирають люди матір, не можна вибрати й баьківщину, як це прекрасно сказав у своєму вірші в. симоненко.  коли м. рильський у справах був змушений деякий час жити в парижі, серце його линуло додому: "тужу за вами, солов'ї вкраїни! ". часом тільки на чужині людина починає розуміти, що для неї означає рідний край.        ілували        пил київскої землі        канадці,        які недавно ще        українцями звались.        (в. коротич)  ні, не можна відмовлятись від рідної землі, якщо ти - людина. тим більш, що вона напрочуд красива, наша земля, і краси її та історії не затулять для справжніх людей жодні економічні негаразди. і сьогодні, як за часів тараса шевченка        вітер віє,        степи, лани мріють,        між ярами, над ставами        верби зеленіють. 

Великий но на 12    !                 у житті людини є безліч речей, яких вона не цінує до тих пір, поки вони їй доступні, поки вона їх не втратила. ми з радістю користуємося всім тим, що у нас є, і при цьому не замислюємося належним чином, що ж будемо робити, якщо з тієї чи іншої причини будемо змушені з чимось розлучитися. у певному сенсі це застосовно і до нашої рідної української мови.на жаль, далеко не всі жителі україни в своїй повсякденній мові постійно використовують українську мову. яким би не був нинішній національний підйом в україні, все одно необхідно визнати, що вплив російської культури і всього російського на наше життя дуже великий. саме з цієї причини настільки велика кількість людей у своєму щоденному житті ві перевагу саме російській, а не українській мові. через це іноді може здатися, що рано чи пізно російська мова повністю витіснить українську мову, таким чином, ми залишимося без рідної мови. що ж ми тоді будемо робити? які будуть наслідки цього? це цікаво обговорити, і саме це буде розглянуто в моєму творі. отже, що ж станеться з кожним з нас, і зі мною зокрема, якщо українська мова буде нами втрачена і перестане в повній мірі існувати? по-перше, ми втратимо частину своєї історії і, в деякому сенсі, знехтуємо пам’яттю величезної кількості наших історичних співвітчизників, які творили українською мовою. це стане серйозним ударом по нашій національній гідності. по-друге, ми втратимо можливість читати всі ті великі твори, які були написані українськими письменниками, в оригіналі, тим самим втратимо велику частину змісту цих творів. крім того, і по-третє, відомо, що пісні українською мовою вважаються одними з найкрасивіших у світі. ми втратам і це теж.

Службові частини мови план. 1. сполучник. 2. правопис сполучників. 3. вигук. 4. прийменник. 5. правопис прийменників. 6. правопис часток. сполучник сполучником називається службова частина мови, до складу якої входять слова, що можуть поєднувати члени речення та частини складного речення. за морфологічним складом сполучники поділяються на непохідні (прості) а похідні (складні і складені). непохідні - це первісне сполучники, які морфологічно не на частини і, а, чи, або, та. похідні - складні і складені - це сполучники, що утворилися від слів інших частин мови мови. складні спол. утв. внаслідок злиття в одне слово двох слів: якщо, якби, ніби, щоб, або. складені спол. - це сполучення слів, що утворилися поєднанням відмінкових форм займенника той чи якогось іншого повнозначного слова з сполучниками щоб, що або прислівником: тому що, через те що, для того щоб, у міру того як, подобно до того як. за вживанням спол. поділяються на: одиничні: і, а, але; повторювані: і-і, ні-ні, або-або, чи-чи; парні; як-так, хоч-але, якщо-то. за синтаксичною функцією розрізняють спол. сурядності і підрядності. спол. сурядності поєднують синтаксично рівноправні елементи. спол. сур. поділяються на: єднальні: і (й, та), також; протиставні: але, а, однак, та (але), зате, проте; розділові: або, то, чи, хоч, , не не-то, , . спол. підрядності виражають ту чи іншу їх до головного речення приєднуються підрядні члени. спол. підрядності за значенням поділяють на кілька груп: причинові: бо, тому що, тим що, у зв'язку з тим що; мети: щоб, щоби, для того щоб, з тим щоб, затим щоб; часові: тільки-но, ледве, щойно, скоро, з того часу як, після того як; порівняльний: мов, немов, мовби, наче, як, ніби, нібито, що; умовні: як, якщо, коли б, раз; допустові: хоч, хоча, хай, нехай, незважаючи на те що, дарма що; наслідку: так що. правопис сполучників сполучники, як би вони не утворені, пишуться разом: адже, отже, отож, ніби, начеб, мовби, мовбито, начебто, тобто, абощо, тощо, якщо, притому, притім, причому, проте, зате, затим. ч-на спол. може мати при собі частки, з якими вони пишуться тільки окремо: адже ж, але ж, бо ж, хоч би, все ж. окремо пишуться: та й, то й, дарма що, так що, тому що, через те що, для того щоб. у кілька спол. перші дві ч-ни пишуться разом: тимчасом як, незважаючи на те що, затим що. сполучники з підсилювальними частками пишуться через дефіс: атож-бо, тільки-но, якби-то. відгук вигук - ч-на мови, яка служить для безпосереднього вираження емоцій, почуттів і волі людини. розрізняють три групи вигуків: вигуки, що виражають емоції: страх, невдоволення, іронію, подив: о, оо, ох, ай, ех, тьху, овва. ох, і щука ж була! вигуки, що виражають волевиявлення, спонукання до дії: агей, гей, агов, на, нате, стоп, марш, тпру, цабе. вигуки, що виражають етикет - вітання, подяку, побажання, вибачення тощо: добрий день, дай боже, працюйте, хай йому грець, боже , на здоров'я. звуконаслідувальні слова: гав-гав, кахи-кахи, ку-ку-рі-ку, кап-кап, тьох-тьох. прийменник прийменником називається службова ч-на мови, що охоплює слова, якими уточнюються граматичні значення іменників і які служать для зв'язку цих відмінкових форм з іншими словами в реченні: ходить ніч по саду місячними кроками. самостійно як члени речення прийменники не виступають. за походженням прийменники поділяються на первинні (прості) і вторинні (похідні). до первинних належать прийменники в, на, до, від(од), у(в), при, з, о, за, над, через. походження цих прийменників встановити важко. вторинні прийменники утворилися пізніше. до них належать прийменники типу навколо, зразу, вздовж, поперек. вторинні прийменники поділяються на відіменні і прислівникові. відіменні: внаслідок, край, круг, кінець, коло, перед, протягом, шляхом та ін. прислівникові: близько, всупереч, вздовж, вслід, замість, крім, мимо, навскіс, позад та ін. за будовою прийменники поділяються на прості, складні і складені. до простих прийменників належать усі первинні, деякі вторинні: край, кінець, коло, протягом, шляхом, перед. складними називаються прийменники, що утворилися поєднанням двох або кількох простих прийменників: з-за, із-за, з-над, з-понад, з-поміж, поміж, попід, посеред, задля , заради. складені прийменники утворюються: а) з одного або двох прийменників та іменників: під час, з метою, в напрямку, на випадок, за винятком; б) з прийменника і прислівника: поруч з, незалежно від, слідом за, одночасно з; в) з прийменник та дієслівних форм: незважаючи на, зважаючи на. правопис прийменників. складні прийменники пишуться разом: понад, попід, поза, поміж, попри, посеред, услід, наприкінці, внаслідок. складні прийменники з першою частиною з(із) пишуться через дефіс: з-за, із-за, з-поза, з-над, з-серед, з-посеред, з-поміж.