Твір на тему: "що я думаю про школи в інших країнах"

кожна школа цікава по своєму.у кожній з них затишно,і красиво.там по-різному оформлено саме приміщення.в американських школах більше заннять спорту,більше цікавляться грою в баскетбол.

школа-це наш рідний дім,у якому ми проводимо багато часу,нам здається,що потрібно щось змінити.

у кожній школі різні учні.можливо готують по-іншому,може бути,що готують навіть смачніше?

але такого не може бути,адже кожна школа,є найкращою у світі,для учнів.

я думаю про інші школи: шо в них так само затишно,тепло,добре як в нашій. що там смачно готують,добрі,чемні учні.

Діалог про шевченка- привіт! що читаєш? - привіт! та ось «кобзаря» придбав на вихідних. не можу відірватися! - мені теж шевченкові вірші подобаються. у них є щось особливе, якась душевність та мелодійність. - так, вірші чудові. шевченко – справжній талант. я ось міркую, як нам пощастило, що його помітили, викупили з кріпацтва, так, що він мав змогу опублікувати свої твори! - так! хоча, якщо я не помиляюся, спочатку його помітили як художника, через хист до малювання викупили та у навчанні. - так і було! ось так таланти врятували людину від тяжкої кріпацької долі. - це правда. проте сам шевченко все життя вболівав за кріпаків, ніколи не став байдужим. уся його творчість – це ніби заклик звернути увагу на тяготи та нещастя людей, яких нікому було захистити. йому боляче було бачити такі людські страждання в рідному краї, на рідній землі. - та й у нього самого доля непроста була. мабуть, коли людина на власній шкурі відчула, що це таке – неволя, бідність, безправ’я, вона не може бути байдужою. - поезія була його способом виразити свої думки, почуття, ставлення. це те, чим шевченко міг зарадити – змусити своїх читачів відчувати. тобі ось який вірш найбільше подобається? - ой, та я й не знаю, багато їх! «лілея», «сон», «» та інші. а ти бачив картини шевченка? як тобі? - бачив деякі, і картини, і малюнки. вони дуже майстерно виконані, такі гармонійні. він і портрети малював, і пейзажі. - так, дійсно талановита людина талановита в усьому! це викликає захоплення! - згоден!

Колись, коли сонце розкидало свої промінчики по землі, у садку росла гарна клумба. і була там єдина, найкрасивіша квітка-фіалка. завжди, коли хтось проходив біля неї, усміхався. фіалка завжди вважала, що вона своєю красотою керує усім, що біля неї- водою, сонцем, хмарами. але, одного разу, про це дізналася вода і дуже образилася на фіалку, бо та не слухала її, що та дає їй життя і красоту. наступного разу, сонце знову пестило землю своїми променями. але у цей раз, коли хтось проходив біля клумби ніхто не посміхався. фіалка вмирала. вона не знала чому, кого біля неї нема? глядь, сонце є, хмарки теж, немає тільки водиці. і тільки тоді фіалка зрозуміла, що робила вода для неї. рослина звала її, звала, а вона не приходила. квітка, вже давно розчарувавшись, почала помирати. однак, вона почула, як з весеою пісенкою до неї прямує її подружка-вода. як тільки вона прийшла, фіалка відчула сили, і стала буяти своєю красотою. більше вони ніколи не розлучалися, фіалка зрозуміла, що дружба-це найголовніше. що маючи дружбу, ти маєш все.