Твір опис "ліс взимку" за планом 1. відвідини зимового лісу. 2. зимові оздоби дерев та галявин. 2. лісові мешканці взимку. 4. спи, лісочку, до весни

        я з своїми рідними відправився на похід до зимового лісу. всюди пропахло застарілою корою дуба. морозне повітря перехоплювало подих, а сніг я завжди скрипів під ногами.         дерева були вкриті блискучим зимовим серпанком, та зрештою туман розвіявся. голі вітки дерев були вкриті легким льодовитим шаром, який переливався під промінчиками сонця то білим, то рожевим , то       аж ось по стовбуру дерева поскакала білочка піжучи за іншою. вони нагадували малих діток в зимову ів кущ. з відти побігло біленьке зайченя майже зливаючисьзі снігом. не дарма вони свою шубку та одягають білосніжну,не один хижак не спіймає. а ось снігурі на гілках.животик в них червоненький .а самі снігурці чорні.навіть їжачків не видно, мобуть позаривалися в тепленькі норки і дрімають собі під великим шаром сні         весь ліс поснув. кожна гілочка,кожна тваринка заснула в лісовій тиші, а сам ліс вкрив всіх своїм сном і затих до теплої

В описании

Объяснение:

1.Кажуть, юність нерозсудлива й тривожна (Л. Забашта). 2. Пісня здавалось, бриніла вже в ньому (М. Коцюбинський). 3. Чужа душа, то кажуть - темний ліс (Л. Костенко). 4. Того можливо, не знайду я слова щоб наш прекрасний оспівати край (М. Рильський). 5.Поки живий, я хочу справді жити.( І.Франко). 6. Видно шляхи полтавськії і славну Полтаву ( І.Котляревський).7.Буває часом сліпну від краси( Л.Костенко). 8. Я п'ю тебе, сонце твій теплий зцілющий напій (М. Коцюбинський). 2. Кленусь, тобі веселий світе кленусь тобі моє життя, що буду жити поки жити мені дозволить дух життя (М. Рильський). 3. Співаючи про хмари кучеряві не забувай поете, про народ! (В. Сосюра). 4. Не стелись, тумане не шуміть тополі не печальте очі, ви берізки голі! (В. Сосюра).

Вам не здається, що з мовленням та екологією у нас одні й ті  самі проблеми? Обидва поняття потребують очистки від того, бруду, що накопичувався багатьма роками.

Не знаю, як вам, але мені видається досить дивною і нез`ясовною одна річ, яка просто лізе в очі, точніше, у вуха, але роками залишається поза увагою суспільства у нашій країні. Це правильна мова.  

Ось дивіться. У Бернарда Шоу, в його п`єсі «Пігмаліон», головна героїня Еліза Дулітл жила за часів королеви Вікторії і отримала, як усі діти з бідних родин Англії, в найкращому разі, початкову освіту, тобто, вміла читати та рахувати гроші. Вона виросла у передмісті Лондона, де всі люди говорили на своєрідній мові – кокні, яку часто взагалі не могли зрозуміти жителі інших районів цього велетенського міста. І для людей з привілейованих верств суспільства ця мова здавалася нестерпно огидною, неприпустимою, грубою, викликала подив та глузування.  

Еліза майже ніякої освіти не мала, але навіть вона розуміла, що, не навчившися правильно вимовляти слова і будувати речення, ніколи не зможеш піднятися вище свого жалюгідного оточення, не зможеш розпочати свою праву, не зможеш забезпечити собі гідне життя. Але вона опинилася в потрібному місці у потрібний час, і тут їй трапився професор Хіггінс.  

Що ж до українців, то вони вважають себе культурними та освіченими людьми,  всі мають не просто шкільну освіту, а університетську, та ще й не одну. На кожному кроці у великих містах розташовані навчальні заклади, де людей вчать, вчать,  вчать … рідної мови. І що, як кажуть, у сухому залишку?

Нічого. Як і 100 років тому, правильною мовою говорять одиниці, як-от, наприклад, я. Інші вдовольняються тією мовою, яку зроду чули у себе вдома: дехто – суржиком, дехто – галицьким діалектом, гварою. Багато людей говорять досить правильною російською мовою.  

Як досконале знання мови впливає на суспільний стан та ділову успішність українця? За моїми власними – ніяк. Щоб це зрозуміти, достатньо лише на півгодинки увімкнути телевізор. За цей час ви почуєте від дикторів, ведучих, від просто людей, від високоповажних людей, в тому числі – бізнесменів і депутатів парламенту стільки словесного бруду, що вам стане соромно за стан освіти, вихованості, обізнаності людей щодо їхньої мови. Складається враження, що їм не подобається мова, якою вони змушені говорити, що її насаджують штучно, примушують говорити мовою, на якій вони не думають, якою не володіють.  

Я хочу сказати, що в нашій країні, на відміну від Англії 19 сторіччя, знання, а точніше незнання мови не є запорукою «успішного життя», тобто, можна стати заможним і щасливим, користуватися високим становищем та мати імідж поважної особи, не маючи навіть достатнього словникового запасу.  

«Поговори трохи, і я скажу, хто ти», - жартують філологи. І справді, хто ти є насправді – про це скаже твоя мова.