Скласти діалог на тему: мати кличе вечеряти сина-дев’ятикласника, який не може відірватися від комп’ютерної гри

Синку? що ти там робишь? - сиджу за комп'ютером, граю. - ходiмо скор iш вечеряти! - ну я не хочу.- ну ход iмо! я таке смачне - а що? - твою улюблену картоплю та котлетки.- так це зовсiм  iнша справа! вже йду!

Учительська праця здається звичною й буденною: діти приходять на урок за розкладом, з’являється вчитель, щось пояснює, навчає, далі наступний урок з іншим учителем. здається, буденна річ, але не завжди. бувають такі уроки й такі вчителі, про яких згадуєш і довго пам’ятаєш. то що ж відбувається на уроці, коли тобі пригадуються і слова, сказані вчителем, і вираз його очей, жести? здається, що він промовляє якісь особливі слова саме тільки для тебе особисто, хоча поруч сидять твої однокласники. на мою думку, що це той самий момент, коли вчитель вкладає душу у свою роботу, а своє серце віддає дітям

Мені здається, що благородство — це постійний стан душі людини. воно або є, або його немає. і формується воно в дитячі роки. важко і, напевно, не варто чекати благородних вчинків від людини, яка в дитинстві могла принизити однокласника, образити дівчинку, звалити свою провину на іншого, відмовитися від своїх слів і не виконати обіцянки. не може стати благородним людина, яка сприймає батьків як людей, які просто зобов'язані створювати йому умови для щасливого дитинства (годувати, одягати, піклуватися, давати гроші). від таких людей не дочекаєшся безкорисливої . таких зазвичай в класі не люблять, хоча іноді їм вдається верховодити. а ось по-справжньому скромні і благородні хлоп'ята часто залишаються непоміченими. але тільки на них можна вважатися у всіх важких ситуаціях в житті.  недарма ж багато людей люблять читати книги, або дивитися фільми про справжніх героїв. але треба не тальки захоплюватися ними, але й намагатися самим бути чесними, благородними, мужніми — тоді краще станемо ми і наше !