За поданим початком склади невеличку розповідь. з гілки на гілку перелітають синички. вони завітали в сад за поживою

Осінню нелегко знайти собі їжу простій пташці.  кожна з них довго літає у пошуках крихточки хлібу.зараз, усім пташкам потрібна їжа.тому ми маємо робити годівнички.по перше дуже приємно визирнути у віконце і побачити купу пташок які  смакують їжею яку ви їм дали. по друге, ти їх врятуєш від голоду.а по третє можна зробити купу снімкув цих чудернацких пташок. саме тому ми маємо птахам у зимку та восени!

Моя вулиця  

я проживаю у селі великі бірки, майже на його окраїні, на вулиці євгена коновальця.вона не дуже довга, проте широка. у кінці вулиці — сільський стадіон. біля нього — пасовище, на якому випасають худобу.вулиця є. коновальця дуже гарна у будь-яку пору року. влітку вона буяє зеленавістю високих тополь, які ростуть по обидва боки вулиці. коли ввечері йдеш вулицею, тебе дивні пахощі з кожного городу. ніякі французькі парфуми не зрівняються із запахами городніх квітів! восени моя вулиця барвиста. цвітуть чорнобривці, майори, айстри, хризантеми. цієї пори вона пахне квітами і димом від спаленого листя та бадилля.але найбільше я люблю свою вулицю взимку. все навколо біле-біле. снігові шапки на хатах та деревах, сніговий килим на землі творять казкове диво. взимку вулиця пуста: ні людей, ні худоби, ні птиці. лише поодинокі перехожі та галасливі діти будять сільську тишу.на нашій вулиці немає громадських споруд, лише одноповерхові будинки.раніше я жалкувала, що не живу у місті в багатоповерховому будинку. але зараз розумію, що мешканці нашої вулиці — багаті люди, адже ми маємо власні садиби.єдине, що хотіла б змінити на своїй вулиці, — обладнати сучасний стадіон і збудувати невеликий кінотеатр.коли виросту, здобуду освіту, обов'язково докладу зусиль, аби мрія збулася, бо я дуже люблю свою вулицю.

Єбагато країн, громадяни яких з особливою повагою ставляться до своєї історії, творення держави. кожна країна має свої свята, що пов'язані з її історією, традицією чи знаменними датами. у нас теж є знаменні дати, традиції, але є й такі дати, які називають скорботними. про них теж не забувають, щоб вони більше не повторилися. мені особливо приємні українські свята, коли я можу уявити україну у вигляді святково вбраної дівчини. її вбрання символізує майбутнє моєї сонячної країни. це віночок, вишита сорочка, ошатна плахта. або ж україну уявляю доброю матір'ю в яскравій хустці та святковому одязі. одне розумію: щоб такий образ з'являвся мені, як і всім українцям, для цього слід багато працювати й докладати чималих зусиль. заквітчати україну можна успіхами в розвитку науки, техніки, підвищенні добробуту людей. і тоді україну завжди будуть сприймати як привабливу й мудру господиню.