Скласти казку про краину видминныкив

була собі країна іменників.іменники в ній були різні.їх було сім: називний постійно питає: х т о   ц е? щ о   ц е? ,також там був родовий. давав запитання він такі: к о г о

  н е м а є ? ч о г о   н е м а є ? . давальний: к о м у   д а в а т и ? ч о м у   д а в а т и ? .знахідний: к о г о   з н а й т и? щ о   з н а й т и? орудний: п и ш а т и с я   к и м?

п и ш а т и с я   ч и м? місцевий: н а   к о м у? н а   ч о м у? а кличний ніколи нічого не питав,але всіх скликав.добре всім було у цій країні.

Курочка ряба казка на новий лад   у великій державі, за високими горами, за швидкими ріками жили-були собі глухі дід та баба. жили на краю села біля лісу у невеличкій хатинці, ходили влітку по гриби, ягоди, їздили у м. івано-франківськ на базар, бо від держави уваги не дочекаєшся, пенсію вони мали маленьку й жити було важко. а у них була курочка ряба. одного разу та знесла яєчко, не просте — а золоте. дід бив — не розбив, баба била — не розбила. вже вечір на дворі, втомилися старі, тож вирішили, що краще вранці на свіжу голову подумати, що робити з яєчком. курочка ряба казка на новий лад поклали яєчко в миску і поставили в куточок. вранці прокинулись старі і порадились їхати в місто івано-франківськ в обласну організацію глухих, на прийом до диво-перекладача, котра все чує, все знає і обов’язково підкаже, що робити з яєчком далі. слава про її чари йшла по всьому світу. приїхали до міста дід і баба, зайшли у великий красень-палац, що стоїть прямо в центрі міста. озирнулися по кутках і бачать: їм назустріч йде чарівниця-перекладач. любо посміхнулася, привіталася та питає, що їх в таку далеку дорогу. дід і баба все докладно розказали про свою проблему: мовляв, вони не знають, що робити з яєчком. мудра чарівниця, не довго думаючи, порадила старим звернутися у ломбард. дід та баба щиро подякували їй і рушили недалечко через дорогу до ломбарду. там яєчко обдивились з усіх боків, сказали, що воно дуже дороге й дали за нього купу грошей. і баба з дідом нараз стали багатими. тож побудували вони хату, купили плазмовий телевізор, бо їм, глухим, погано бути без телевізора, та ще мобільний телефон, передплатили газету «наше життя», путівку на море до оздоровчого центру «одіссей». і стали вони добре жити. тут і казці кінець!

Выбрала я эту тему и задумалась. конечно, все это так, и не по одежке провожают человека, а по уму.но все же по одежке встречают. и мы в настоящий момент много уделяем внимания вещам, потому, как мы выглядим, иногда даже сердимся, если не удается приобрести «стильные» вещи, а почти во всех есть.  а встречают — по одежде. и смотрят на одежду, макияж и прическу. и девушки обращают внимание на внешний вид . и только потом, если посчастливится, обратят внимание и на тебя самого как на личность.как часто в жизни можно ошибиться, поддавшись внешним чарам.милая, замечательно одетая девушка может быть полностью пустой и эгоистичной натурой. и ничего в ней нет. решительно ничего. с таким человеком не о чем поговорить. она занята только собой, своими вещами и тем, какое впечатление производит на окружающих. друзей у нее нет, потому что для нее важно, кто как одевается, кто на какие дискотеки ходит, а с «простыми смертными» ей неинтересно. поэтому она, невзирая на свою внешность, одинокая. и, наверное, где-то в глубине души ей немного больно от этого.а я знаю девушку с невыразительной внешностью, у нее никогда не было модных и дорогих вещей, но всегда и для каждого найдется у нее хорошее слово, сочувствие, совет, а то и .и уже не замечаешь того, что держится она немного неуверенно. и все ее любят, всем она нравится, и я еще не встречала человека, который бы плохо отозвался о ней.нет, я не призываю не обращать никакого внимания на свою внешность. нет! естественно, каждый человек хочет красиво одеваться и замечательно выглядеть. но вещи не должны заслонять душу человека, заменять ей книги и театры, музыку и все другие маленькие радости жизни. и отношение к окружающим, к работе, к товарищам и родным должно занимать главное место в душе каждого человека.наверное, все-таки народная мудрость права, и не одежда украшает человека, а его доброта.