Добрати словосполучення слів, у яких би виділені слова мила дівчина, розумні діти, вживалися б в іншому значенні

Мила дівчина йшла парком.   в зелені сади прийшла несподівано осінь. розумні діти розв язували . мила дівчина - мила вікно зелені сади - сади дерево розумні діти - десь діти сумку

Ялюблю своїх батьків.мені подобаються речі моїх батьків. я вчуся у навчальному закладі. мені подобається цей навчальний заклад. я хочу води. він хоче води. вони мої брати . це його брати. ти ніяк не виконаєш це завдання. я ніяк не можу це зробити. бігом йди сюди. зроби це бігом. білка бігає по дереву. білка їсть горіхи. я дивлюсь у атлас. в атласі є карта світу. я сушу гриби. мій дядько сушить рибу. я з,їжджаю з гірки . у нас є гірка. я їм обід. моя мама готує обід. мене ніде немає.його ніде немає.

Ужитті людини моральні цінності відіграють дуже важливу роль. це пояснюється тим, що повноцінний моральний вибір, твердість моральних позицій особистості, здатність «вийти» за межі безпосередньої необхідності передбачають наявність загальної основи для самоствердження людини як творчої особистості. такою основою виступають цінності, що виражають моральну орієнтованість і ціннісний сенс поведінки людини. треба зауважити, що поняття «цінність» функціонує у філософській, психологічній науках і в його основу покладено наявність у певних предметах, явищах, довколишній природі ознак і властивостей, які відображають їхню значущість для людини чи суспільства, тобто якість чи властивість предметів, явищ і т. д., котрі становлять актуальну потребу особистості. цінності набувають соціального сенсу, реалізуються і справляють вплив на свідомість і поведінку особистості лише в тому разі, якщо вони глибоко усвідомлюються і сприймаються особистістю як ціннісні орієнтації в світі людських потреб і, передусім, моральних. становить інтерес висловлювання с. л. рубінштейна з цього приводу: «те, що як предмет, котрий стає потому метою діяльності, спонукає людину до дії, має бути значуще для неї: саме здійснюване в дії ставлення до того, що значуще для суб'єкта (і що через це стає для нього переживанням), є джерелом, яке породжує дію,— його мотивом і тим, що надає йому сенсу для суб'єкта. при цьому особистісна значущість тієї чи іншої можливої мети для людини, як  суспільної, зумовлена й опосередкована її суспільною значущістю» '. саме в цьому разі цінності виступають своєрідним «локатором», спрямованим у певному ракурсі для знаходження ціннісного сенсу в моральному виборі. таким чином, ціннісну орієнтацію можна уявити як «здатність моральної свідомості постійно в найрізноманітніших ситуаціях спрямовувати помисли й дії людини на досягнення тієї чи іншої моральної цінності» 2. в будь-якому суспільстві потреба й можливість формулювати цінності є зовсім не простою справою. кожна конкретна моральна цінність у вигляді норми чи поняття має тривалу й складну історію свого виникнення та розвитку. тому за кожним вираженням цінності — нормою, оцінкою, ідеалом — слід шукати об'єктивний ціннісний зміст моральної вимоги, яка й виступає підґрунтям ціннісної орієнтації. будучи елементом моральної свідомості, ціннісні орієнтації крізь призму суб'єктивного, особистісного сприйняття відображають не тільки корінні інтереси та основні цінності людського буття, а й формулюють більш чи менш чіткі поняття сучасної людини про сенс життя, про людяність, про співчутливість і т. п. та оскільки в суспільстві люди не в однаковій мірі сприймають поширені й усталені цінності, то нерідко вони формують свої власні цінності, які можуть існувати або як «ідеальна» категорія, породжуючи суперечність між свідомістю й практичною поведінкою, або мають спрощений характер, що не виходить за межі буденних уявлень і, будучи, як правило, в таких випадках недосить стійкими, вступають у нерозв'язні суперечності з суспільними нормами й цінностями. по суті, ціннісна орієнтація—це і є вибір особистістю такого типу поведінки (вчинку), в основі якого лежать певні, з тою чи іншою глибиною усвідомлені (чи взагалі неусвідомлені) цінності.