трава вистрілює зеленими листками,
всміхаються бруньки рожеві бузини,
з-за хмари сонечко несміло виглядає
й цілує квітів перших пелюстки.
весна приходить, як завжди раптово,
підвладні чарам будь-які літа,
а від туману жовтого кизилу
бентежний подив й камінь ві
чому ж мене проникно не тривожить
вже крик у небі сірих журавлів
і шурхіт крил качиних в перельоті?
невже цвіт юності назавжди облетів?
чом хмари чорні повняться громами,
і обрій тьмяно мріє вдалині?
невже це осені холодної обійми
прилинули до мене навесні?
а повів ніжний холодом проймає,
а птаха посвист, наче неживий.
чому вже струни серця не торкає
цей клич природи чистий, молодий?
згасає думка в світлому осонні,
всесильна слабість тіло огорта.
невже чиясь невиразна уява
і цю весну у мене ві
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Скласти речення у прямому та переносному значенні зі словом "океан"