Твір с фразеологізмами . біла сорока, мертва хватка

Біла  сорока і мертва хватка це і є фразеологізми?

Було це багато років тому. коли я ще була(був) маленькою(маленьким). я грала(грав) зі своєю бабусею у міському сквері. граючи, я як і всі інші діти бігала(бігав), лепила(лепив) пасочки, гойдалася(гойдався) на гойдалках та раділа(радів) дитинству. ось так було і того дня. ми з бабусею вже збирались йти додому. як недалеко від нас гралася дівчинка, яка тоді на думку моєї бабусі напевно загубилася. ми підійшли до неї, як вона раптом почала плакати. бабуся запитала чому вона плаче? а вона відповіла їй бурмочачи під носа, що загубила матусю і не знає що їй робити. я невагаючись,одразу взяла(взяв) їі за руку і повела(повів) шукати батьків дівчинки. поки ми шукали їі маму, ми познайомилися. хоча ми тоді майже не вміли ще , але я все одно запам'ятала(запам'ятав) цей день на завжди. згодом, ми знайшли їі матусю, яка також бігала по скверу,шукаючи доньку. ось так ми стали найкращими друзями. і навіть товаришуєм зараз.

у наш досить складний час, час, коли шкала моральних принципів та людських цінностей суттєво змінилася не в кращу сторону, коли матеріальні блага ставляться вище духовних надбань, інколи починає здаватися, що з нашого життя зовсім пішли честь та благородство, милосердя та доброта. але це зовсім не так, бо й сьогодні існують одвічні людські цінності, на які не зможуть вплинути ніякі історичні кризи та зміни суспільства. ці цінності будуть існувати вічно і вічно будуть знаходитися люди, якім притаманні такі якості, як гідність і благородство.

у своєму житті людина постійно зустрічається як з чесністю, так і з підлістю, як з щастям, так і з горем. у нашому житті бувають не тільки радощі, а й страждання. наші душі перевертаються всепоглинаючою любов’ю, або таким же всепоглинаючим почуттям ненависті. достатньо часто виникають ситуації, коли нам потрібно від чогось відмовлятися і йти на жертву не тільки заради себе, а й заради інших – заради своїх близьких та рідних, заради друзів і товаришів. інколи виникають ситуації, в яких потрібно піднестися над своїми починаннями і першими емоційними поривами не тільки нам самим, а й нашим друзям.

наше життя досить часто вимагає від нас благородних вчинків, вимагає з гідністю жити і працювати, з благородством ставитися до матеріальних і духовних благ, до людей, які нас оточують. ми повинні з гідністю переживати і радість, і горе, бо коли настане час відповідати за всі свої вчинки, слова та думки перед самим строгим суддею – перед своєю совістю, не у кожного з нас станеться сил подивитися своїй совісті в очі, бо на це спроможна лише благородна та гідна людина.

у найскладніших обставинах, навіть тоді, коли виправити ситуацію здається неможливим, ніяк не можна переступати ту межу, за якою кінчається володарювання людського розуму над нашими вчинками і починається темна влада егоїстичних бажань та інстинктів. треба утверджувати, розвивати, берегти і підносити свою гідність, треба завжди бути благородною людиною.