Що треба зробити щоб україна була щасливою

Поставить во главу адекватных

на флейті осені тужливій

маестро-вітер награє,

і в унісон йому журливо

шепочуть айстри щось своє.

поволі гнуться довгі віти

вагітних яблунь у саду,

і шелестить маестро-вітер,

що скоро дні тепла минуть.

що забреде в холодні роси

по пояс вишня молода,

що оксамит лугів покосить

мороз-косар, мороз-газда.

а серце вірити не хоче

в сумні пророцтва і пісні,

бо зелень буйна вабить очі

і хмари в небесах ясні.

хоч свій різьблений скіпетр літо

і замикає на ключі,

та в осені давно пошита

багряна мантія з парчі.

Одного дня я вирішила(шив), разом з подругою зайти до музею тараса григоровича шевченка. на вході до музею нас привітав дивний чоловік, таке відчуття ніби він охороняв музею, можливо це був охороник.коли ми зайшли нас охопив смуток адже в день коли ми пішли був день його смерті 10 березня 1896 рік. ми роздивлялися спочатку фотографії з його дитинства він виглядав досить стриманим та гарним хлопчиком. залишилося дуже багато речей тарасика які не залишали байдужими. найбільше його відкриття був кобзар і я ж миттю побігла до крамниці і купила кобзар це була дивовижна книга. такі цікаві сторінки від яких неможливо відвести погляд. дізналася я про нього досить багато він прожив всього 47 років, але ці роки  не всі були добрими адже він 10 років прожив у кріпацтві і всього 15 на волі але на чужині. його твори стали відомими на весь світ. покинувши музей на насутпний день нам задали написати про цей музей тві вшануймо память тараса григоровича