Написати фонетичну транкрипцію 10 слів , у яких вимови і промиви різняться .визначити букви і звукі та поділити їх на склади

транскрипция слова: [кал’ифорн’ий’а]

к — [к] — согласный, глухой парный, твёрдый (парный)

а — [а] — гласный, безударный

л — [л’] — согласный, звонкий непарный, сонорный (всегда звонкий), мягкий (парный)

и — [и] — гласный, безударный

ф — [ф] — согласный, глухой парный, твёрдый (парный)

о — [о] — гласный, ударный

р — [р] — согласный, звонкий непарный, сонорный (всегда звонкий), твёрдый (парный)

н — [н’] — согласный, звонкий непарный, сонорный (всегда звонкий), мягкий (парный)

и — [и] — гласный, безударный

я — [й’] — согласный, звонкий непарный, сонорный (всегда звонкий), мягкий (непарный, всегда произносится мягко)

[а] — гласный, безударный

в слове 10 букв и 11 звуков.

ответ:

кажуть, народ є живим, допоки живе його мова. "мова — це кров, що оббігає тіло нації. виточи кров — умре нація" (ю. дзерович). тож від нас, нинішнього покоління молодих, залежить, чи не перерветься та золота нитка, що пов'язує покоління з поколінням. саме від нас залежить, чи не будуть замулюватися криниці рідної мови. хай біля наших криниць звучить інше слово — ми раді гостям, ми втамуємо їхню спрагу, адже українці — народ гостинний.

та дбаймо про рідні криниці! надзвичайна наша мова є таємницею. у ній усі тони й відтінки, усі переходи звуків від твердих до найніжніших, вони мелодійні, вишукані. тому про чистоту їх треба дбати постійно.

здавна відомо, що рідне слово, виплекане народом і родом, має таємничу здатність тримати людину в повноті її історичного й духовного буття. "мова — душа кожної національності, її святощі, її національний скарб" (іван огієнко). від батьківського порогу рідної мови можна виходити на широкі магістралі світу. слід шанувати в собі рідне, споконвічне, поважаючи всі інші мови, які дозволяють нам бути неупередженими й успішними. бо ще вольтер сказав: "знати багато мов — значить мати багато ключів до одного замка".

але безмір світовий і космічний не дасться в руки безбатченкам. тож перше слово, звернене до мами, хай стане оберегом у пам'яті, щоб нести його в собі як маленьку сполохану пташку, а коли стане тяжко — лиш відчути цю полохливу ніжність, і тоді всі труднощі стануть незначними. воістину правдиві слова: "рідна мова дається народові богом, чужа — людьми, її приносять на вістрі ворожих списів" (в. захарченко).