Скласти речення з фразеологізмами як кіт наплакав

Мені дали цукерків(печення як кіт на плакав

Про бідну людину – голий як бубон; посваритися - розбити глек; бути неуважним - ловити гав.

  кожен митець залишає по собі якесь надбання: картини, симфонії, книги. яка ж у цьому всьому роль поета? невже просто написати декілька збірок віршів на хвилюючі людей теми? іноді так, іноді ні. я хочу сказати про лесю українку, яка не просто залишили по собі 12 томів неперевершених творів, а й створила образ ідеальної людини. звісно, варто зауважити, що ідеал для кожного свій. такі образи недосяжного та прекрасного під впливом , часу, періоду життя, а також особливостей життєвої долі людини. лариса петрівна народилася й виросла в заможній родині, у неї були гарні стосунки із відомими на той час суспільно-політичними діячами. на становлення характеру та життєвих позицій поетеси впливали олена пчілка, дядько михайло драгоманов, микола лисенко тощо. леся від самого початку була людьми інтелігентними, ерудованими. її тяга до знань також не залишилася без уваги, тому ще дівчинкою   вона отримала блискавичну освіту. варто додати, що жінці доводилося відчувати нестерпний біль – саме це загартувало її душу, мов сталь.   мабуть, саме власні страждання призвели до того, що головною для поетеси була душа, а не зовнішність чи соціальний статус. з цього можна зробити висновок, що сила духу, краса та високі порухи душі є головною ознакою ідеалу людини лесі українки. довести це не важко. варто лиш розібрати хоча б двох персонажів із творів дочки прометея. .

недарма говорять, що природа – наша мати. вона дає людині все необхідне для життя, хоч ми не завжди можемо оцінити її дарунки. що може бути кращим за тепле сонце, величні гори, грайливе море, квітучі дерева навесні? світ природи багатий і різноманітний. чого варті сотні тисяч видів тварин, більшість з яких ми ніколи не бачили у житті! а найголовніше те, що людина не просто користується тим, що природа дає їй, а cама становить її невід’ємну частину.

зараз ми всі звикли жити у світі, який начебто будуємо для себе самі. ми живемо у великих будинках, оснащених високотехнологічними побутовими пристроями, маємо змогу пересуватися на великі відстані завдяки автомобілям, потягам, літакам. також ми можемо слідкувати за тим, що відбувається за тисячі кілометрів, через інтернет або телебачення. але на мою думку, все це вторинне, адже в будь-якому   випадку ми використовуємо знання законів природи та її енергію для створення всіх цих технологій. і на крайній випадок, людина може прожити без усього цього, як жили наші предки й досі живуть деякі первісні племена.

але неможливо жити, якщо ти не маєш змоги насолодитися свіжим ранковим повітрям, погратися з маленьким ласкавим кошеням, погрітися на літньому сонечку, вдихнути аромат троянд, побачити високо в небі світ уже неіснуючих зірок. хтось може не погодитись, але мені здається, кожен із нас потребує цих простих радощів час від часу. недарма на вихідні й свята люди полюбляють бувати на природі, тому що спілкування з нею є їм відпочити, розслабитися, зібратися з силами для вирішення важливих проблем в нашому, «людському» світі.

дуже засмучує те, що люди захопившись розвитком нових технологій, часто шкодять природі. наша діяльність викликає забруднення довколишнього середовища, кліматичні зміни, вимирання видів тварин і рослин. колись це було не дуже помітно, а зараз у великих містах просто нема чим дихати. необхідно пам’ятати, що шкодячи природі, ми робимо гірше самим собі. мені дуже подобається, що в багатьох країнах люди звернули увагу на альтернативні джерела енергії та екологічні види транспорту. у цій справі неможна бути байдужим – ми маємо зберегти багатства і красу природи, тільки за цієї умови можливе й наше існування на землі.