Казка про яблуню та березу з порівняльним описом

Були собі яблуня та береза . одного разу вони засперечались між собою хто кращий. ніхто з них не хотів визнавати що він гірший. прийшли люди і викорчували їх двох.   яблуня та береза упали на землю зовсім несподівано для себе і не зрозумівши що сталося. вони все життя витратили на сварку, а їхнє життя було дуже коротке.

Марина їхала в автобусі, слухала музику, поринулвши у свої мрії. в автобус увійшла літня жінка з важкими сумками  і стала біля дівчинки. але марина не поступилася місцем, хоча пасажири і просили її про це - вдала, що не почула.  «невелика пані, якщо з торбами носиться», - подумала марина. того ж вечора марина з батьками завітали до нових сусідів - святкувати новосілля. і тут дівчинка впізнала у новій сусідці ту саму жінку, з якою вона так нечемно обійшлася. марині стало дуже соромно.  а мати тим часом розповідала сусідці, яка в неї гарна донечка: скромна, вихована, вчиться добре, та й вдома є. марина, слухаючи це, хотіла крізь землю провалитися. сусідка нічого не сказала, тільки з докором подивилась дівчинці у вічі. марина запам'ятала цей погляд на все своє життя - як і гіркий урок, що вона тоді  отримала. всім нам слід пам'ятати, що невихованість і нечемність можуть спричинити багато неприємностей і призвести до невдач у житті. як то кажуть, світ дуже тісний. сьогодні ти комусь нагрубив, а завтра знов побачиш цю людину. хто знає, ким вона може бути? бабусею або мамою твого нового друга, новою вчителькою у школі, де ти вчишся, лікарем у полікліниці, куди ти прийдеш на прийом? звісно, грубити людям взагалі не треба, а не тільки тому, що ти з ними потім можеш зустрітися. але все одно треба пам'ятати, що якщо ти робиш щось негарне, це тобі може відгукнутися.

Зі сполучниками сурядності: 1.  часто скліпують повіки, посмикуються щоки, розтуляються й затуляються губи, посіпується гостреньке підборіддя, а розвихрений непокірний «півник» на голові стирчить наївно й беззахисно. 2.  отже, ми поважали віктора михайловича, але це не заважало нам при кожній нагоді примусити його «почикати» над прізвищем олі. 3.  пам'ятаю, як появився у нас молоденький учитель ії, та ще на біду трохи й заїка. зі сполучниками пілрядності: 1.  над прізвищем, яке протягом одного шкільного року здавалося мені наймелодійнішим. та хіба тільки мені? 2.  якщо вже зняв картуза та віддав товаришеві, значить, збирається лізти до саду всерйоз. 3.  пліт був високий, та мені хотілося, щоб він виріс до неба.