Реклама норм української літературної вимови .

Всртисмптесвпонрчсеплг 

1)у  лісі родилося,в майстерні  робилося,а  на  руках  плаче.-скрипка                        –                                                                  2)сім  братів  віком  рівні,та  іменами  різні.-дні  тижня                                                                          3)у воді родиться,але води боїться.-сіль                                              –                                        4)зелена  і пахуча,пухнаста  і  колюча,посеред  хати  стала,нас  зі  святом  привітала.-ялинка

  сучасна медицина довела правильність цього твердження. досліди показали, що посмішка сприяє виробленню в організмі людини гормона радості, який зміцнює її імунітет. навіть є припущення, що сміх подовжує життя людини. сміх впливає не лише на фізичний стан людини, а й на її душу. леся українка говорила: «щоб не плакать, я сміялась». звичайно ж, вона мала на увазі плач від фізичного болю, але часто людина плаче через біль душевний. вилікувати його можна добрим словом або веселою розповіддю, анекдотом, байкою.

гумор і сміх рятує цілі народи. наприклад, скільки нещасть і горя пережили ми, українці. серед них національні і громадянські війни, неврожайні роки, го­лод, злидні, брехня, несправедливість… чи можна було все це пережити і зали­шитися життєлюбами, якби ми не вміли сміятися з себе, зі своїх проблем, вад? сміх — це зброя. але нею треба вміти користуватися. бо якщо невдало ­тувати, можна завдати душевної рани і навпаки — врятувати людину.

майстром своєї справи можна назвати відомого українського гумориста єв­гена дударя. письменник з раннього дитинства вирізнявся тонким почуттям гумору. згадуючи той час, він говорив: «писати почав змалечку. і одразу сміш­но». у творчому і повсякденному житті євген михайлович керується девізом: «сміх врятує світ». і ось уже декілька століть поспіль гуморист, не пера, рятує світ. змінюється час, і разом з ним змінюється тематика творів.у сатиричній оповідці «слон і мухи» автор висміює безглуздість досліджень деяких науковців, зображує псевдонаукову суперечку, яка не дає ніякої користі суспільству. такі наукові працівники лише розбазарюють державні кошти, які можна було б віддати на корисну справу. а ще він засуджує невдячність де­яких людей.

оповідка «лез сміху миб  виглядили погано