Далеко від україни текст про тараса шевченка

Ім’я видатного українського кобзаря — тараса григоровича шевченка — відоме далеко за межами україни. він. як дійсний патріот своєї вітчизни, був завжди разом з нею. навіть тоді, коли був далеко від неї. думки кобзатзя летіли до рідної неньки, намагаючись        хоч  чимось  їй ,  їй, скривдженій та знедоленій. немає волі на україні, забулася козацька слава — ось шо бентежить таоаса шевченка. і шле він на рідну землю свої думи, свої «квіти»: в україни ідіть, діти. в нашу україну, попідтинню сиротами. а я — тут загину. («думи мої, думи…») тужить кобзар за своєю ненькою, бо батьківщина — єдина у світі, і її неможливо забути. але не все спокійно на україні, «у тім раї»: латану свитину з каліки знімають,з шкурою знімають, бо нічим обутькняжат недорослих: а он розпинаютьвдову за подушне, а сина кують…(«сон» )як тяжко і гірко пе бачити справжньому синовіукраїни! плаче він від того, шо забуває українськийнарод й історію свою, і культуру, і мову; замістьцього хоче стати подібним ло «московів»: україно! україно! оце твої дітимосковською блекотоюв німецьких теплицяхзаглушені плач, україно! бездітна вдовице! («сон») закликає тарас шевченко стати вільними, незалежними, прислухатися до плачу рідної неньки. перебуваючи у казематі і далеко за межами своєї батьківщини, завжди лине він думкою до неї, тужить і плаче, розуміючи, як тяжко їй зараз доводиться, позбавленій волі. ми ніби чуємо і стогін україни під ярмом — панським та московським, — і стогін самого кобзаря: подивіться на рай тихий,на свою країну.полюбіте щирим серцемвелику руїну.розкуйтеся, братайтеся! («і мертвим, і живим…» ) адже україна — єдина у світі, і не знайдемо ми ніколи нічого кращого, ніж її зелені садочки, ніж її веселі річки. все це — вона, рідна мати, заради якої можна навіть віддати життя. кожна країна має свої здобутки, свої ідеали. люди усіх країн спілкуються між собою, беруть краще з культури, мистецтва, технологій, але ж не потрібно сліпо поклонятися всьому, що мають інші країни, адже україна та українці — це самостійна нація, у якої є чудове мистецтво, перш за все пісенне, є своя історія, хоч страшна, навіть трагічна. тому й радить великий кобзар: учітесь, читайте,і чужому научайтесь.й свого не цурайтесь,бо хто матір забуває…того бог карає.і немає зломуна всій землі безконечнійвеселого дому.(«і мертвим, і живим…»)   за такою україною, вільною, незалежною, тужить тарас шевченко, де усі люди будуть братами, де будуть розуміти один одного так, як було колись. і тоді прийде нове життя, щасливе, радісне, «оживе добра слава», і буде «сім’я велика»; і в цій «сім’ї вольній, новій» житиме вічно ім’я великого українського кобзаря. тарас григорович шевченко вірить у те, що україна порве «кайдани» неволі, «окропить» волю «вражою злою кров’ю, стане рівною з іншими країнами, і «забудеться срамотня давняя година», тому й кличе: обніміться ж, брати мої,молю вас, благаю! («і мертвим, і живим…» )

Зимові канікули я провела у рідному місті. погода була не дуже холодною, але засніженою. я з подругою ішла на гірку. там завжди весело, багато інших дітей. ми навипередки спускаємося униз на санчатах.     зимою наше невелике засніжене подвір’я  прикрашає сніговик. ми гуртом ліпимо три великі кулі. з моркви я роблю ніс, гілки стають йому руками. стареньке відро служить гарною шапкою. він весело вітає перехожих.      сад узимку порожній та тихий, інколи заскрипить самотня качеля.     на зимові канікули до мене у гості приїжджала двоюрідна сестра. ми багато часу гуляли на свіжому повітрі. як доводилось залишатись удома, спостерігали через шибку вікна за красою зимової природи, дивилися улюблені телепередачі. для себе придумали цікаву гру. ми по черзі у вільну хвилину уголос читали чергові сторінки книжки. хто за день знаходив час виразно прочитати більше сторінок, ставав переможцем дня. книги вже без суму дивилися на нас і чекали коли ми їх прочитаємо. а батьки хвалили нас за таку кмітливість. ми також були задоволені результатом, адже за канікули встигли прочитати доволі багато нових книжок.         так з відпочинком та користю для себе я провели свої зимові канікули.

  білим     снігом   притрусило     голі               дерева.   ~~~~~   - - - -       =======         ~~~~~           - - - - - старенькому дідусеві онуки. ~~~~~~~~~     - - - - - -     =======     маленька сестра  грала на гітарі. ~~~~~~~~               ====   - - - - -  марина  співала   веселі     пісні.                 ======   ~~~~~     - - -  тарас  зліпив     великого сніговика.              =====   ~~~~~~~     - - - - - -  снігурі  прилетіли до старого     дерева.                  ======     ~~~~~~~     - - - - -