Ви бачили мiсто в золотому саду то наш киiв тепла осiнь тихо ступаэ його вулицями днiпровi кручi вона вже розмалювала неповторними золотистими фарбами листя каштанiв на багатолюдному хрещатику аж горить ще яскравiше сяэ золотом горда й велична софiя. расставить знаки

Ви бачили місто в золотому саду. то наш київ.  тепла осінь тихо ступає його вулицями. дніпрові кручі вона вже розмалювала неповторними золотистими фарбами .листя каштанів на багатолюдному хрещатику аж горить. ще яскравіше сяє золотом горда софія.

Дощ  - корінь, ов - суфікс, ий - закінчення, дощов - основа. за  -  префікс, мороз - корінь, к  - суфікс, и  - закінчення, заморозк  - основа. вод  -  корінь, ичк - суфікс, а - закінчення, водичк - основа. ліхтар  -  корінь  і основа, нульове  закінчення. на  -  префікс,  береж  -  корінь,  н  -  суфікс,  ий  -  закінчення,  набережн  -  основа. біл  -  корінь,  еньк  -  суфікс,  ий  -  закінчення,  біленьк  -  основа. по  -  префікс,  біг  -  корінь,  л  -  суфікс,  а  -  закінчення,  побіг  -  основа  (суф.  -л-  мин.  часу  до  основи  не  входить). 

Чужа мова, передана дослівно від імені того, кому вона належить, називається прямою мовою.

Слова, що вказують, кому належить пряма мова і як вона висловлена, називаються словами автора.

Пряма мова береться з обох боків у лапки.

Увага! В лапки беруться знак питання, знак оклику і три крапки. Крапка і кома виносяться за лапки. Проте, якщо є вже знак питання, знак оклику чи три крапки, то ні крапка, ні кома після них не ставиться.

1. “Мамо, — питаю, — то льони цвітуть?” А мати сміються: “То, — кажуть, — Дніпро”. — “А чого він такий синій?” — “Від неба”, — кажуть. (О. Гончар.)

2. “Який же ти мудрий!” — усміхнувся батько. Послухаю, пожурюся, у старих спитаю: “Чого, батьки, сумуєте?” (Т. Шевченко.)

Якщо слова автора стоять перед прямою мовою, то після них ставиться двокрапка, а якщо в середині або після неї, то виділяються комою й тире і пишуться з малої букви.

Якщо слова автора розривають пряму мову на межі двох речень, то після слів автора замість коми ставиться крапка.

Якщо слова автора вживаються в середині прямої мови й умовно діляться на дві частини, причому одна частина слів автора стосується першої частини прямої мови, а друга частина слів автора — другої частини прямої мови, то після слів автора ставиться двокрапка й тире, а друга частина прямої мови пишеться з великої літери (слова автора в такому випадку можуть належати або одній особі, або різним).