Іть мені скласти 5 складносурядних реченнь і підкреслити в них граматичну основу?

Ніч пройшла спокійно, і знову день буяє за вікном.  (ніч - підмет, пройшла - присудок;   день - підмет, буяє - присудок). дівчата прийшли до криниці з відрами, та парубки, жартуючи, їм заважали.(дівчата-  підмет,    прийшли, парубки -  підмет,  заважали.)  крокує осінь за вікном, і жовтий лист встеляє  землю.(осінь -підмет  крокує - присудок, лист встеляє  ).будь вдячним богові за все добро в житті, а він тобі не раз ще .(будь вдячним - присудок, він - основа 2-го  речення). чи то так голосно птахи співали, чи на душі так добре стало.(птахи співали, стало -  присудок у другому реченні).

Людське суспільство ніколи не було і не може бути вільним, оскільки термін «суспільство» має на увазі соціум, в якому існує соціальне і виробниче поділ праці при тісній взаємодії всіх його членів, тому апріорі, існуючи в суспільстві, неможливо робити все, що спаде на думку. важливо не обмежувати своїми вчинками права інших. ідеї про вільному суспільстві найбільш активно почали пропагуватися натовпом в епоху ренесансу. тоді люди втомилися від жорстких пут середньовіччя, і було розроблено чимало політичних і філософських концепцій відносного вільного суспільства. багато революції відбувалися під гаслом «вперед до свободи! »  у новітньому часу революціонери не раз грали на вродженої людської любові до свободи. згадаймо хоча б бориса миколайовича єльцина, який урочисто обіцяв народу свободу після «їжакових рукавиць» радянської влади. і схожих прикладів, що сталися по всьому світу, історія пам'ятає предостатньо.  зараз набули широкого поширення руху «нью-ейдж», проект «венера» та інші, основними ідеями яких є свобода і гуманізм у суспільстві. але виникнення та успішне підтримання настільки ліберальних режимів можливо тільки у свідомому, просунутому, високодуховному суспільстві. іншими словами, у казці, тому що планета земля навряд чи коли-небудь стане таким місцем. таким чином, абсолютно вільне суспільство - це ілюзія, і будь-який досить освічений і думаюча людина усвідомлює це. можливо лише прагнути до свободи, але при цьому важливо чинити по совісті, не втрачаючи людської гідності, обов'язково співвідносячи свої вчинки з комфортом оточуючих.

«вільні! — крикнула я подругам, коли ми вибігали зі школи в останній день занять. — вільні ціле літо! »

тоді я ще погано розуміла значення слова «воля». але вимовляти його було так приємно…

за всіх часів люди прагнули бути вільними. вони звільнялися від рабства, від комплексів, від зобов’язань, від забобонів — від усього, що їх сковувало і заважало їм жити. за волю часто лилася кров. людина відстоює свою волю із самого дитинства і до гробової дошки. чому? чому волі потрібно так багато жертв? я ніколи не замислювалася над цими питаннями. зате оперувала такими фразами: «тату, ти заміряєшся на мою волю! я не хочу мити посуд! не хочу! » на що тато мені відповів: «ні, не мити посуд — не означає бути вільним, а означає — бути ледачим. а от якби ти хотіла мити посуд, а я б тобі не дозволяв — це було б замахом на твою волю».

я пішла на кухню і мовчки вимила посуд. «от тепер ти вільна! можеш іти на дискотеку! » — сказав мені тато. «так, — подумала я, — тепер я вільна. ціною почервонілих від холодної води рук. адже гарячу відключили». і тоді я зрозуміла, що воля — це безперешкодний рух до своєї мети. у моєму випадку метою була дискотека, перешкодою — гора брудних тарілок і наказ тата: «посуд помиєш — підеш на дискотеку! » я усунула перешкоду і йду до мети. от вона, воля!

але волю потрібно заслужити. якби в житті не було перешкод, то воля не цінувалася б так високо. слава богові, у моєму житті немає ще істотних перешкод, інші я легко усуваю. напевно, я вільна людина.