Утворіть від поданих іменників присвійні прикметники.позначте суфікси ольга, одарка, муха, мелашка, вовк, ведмідь, заєць, мачуха, свекруха, солоха, палажка, хвеська, васька, шульга.

Ольжин, одарчин, мушина, мелашчин, вовків, ведмедів, зайців, мачушин, свекрушин, солошин, палажчин, хвесьчин, васьків, шульжин

Михайло володимирович, вы зачепили мiй портфель! -вибач , петро,я не навмисно. -я бачу , але тепер справжнiй безлад! - я тобi! -чим саме? -я заберу твои речi. -дякую , цього не варто. -чому? я вмiю вирiшувати проблеми. -добре ,дякую! -не дякуй ,ми ще не вирiшили це. -пусте, я дороблю! -о, я бачу , ты любишь читати? -так, але це не iсторiя,не ваше.. -а що саме? -це .. секрет! -бачу , що серьезно. -так , це епоха романтизму, i це складна рiч.. -краще бы так на лiтературi казав! -нi,там мене розумiють. -чому? -в мене власна , неповторна думка! -бачу ,до ти хлопець серйозний ,чесний. -в цьому э трiшки правди! -i касети в тебе цiкавi, не мультфiльми. -так, з них я вирiс. -не треба ставати дорослим, будь тим, ким э, час швидко пройде! -я не тороплюсь! -дивись , згадаэш мои слова! -добре , до э такий вчитель як ви! -добре , що мене розумiють учнi! -це головне! - й справдi! добре , що я вивчився на вчителя, хоч i не твого улюбленого предмету! - i обрали нашу школу! -авжеж, сама доля звела. -хоч я i не люблю вашi уроки , але з пошаною вiдносюсь до вас! -радий це чути. -обiцяю, що буду ставитись до вас краще. -я в свою чергу також!

Вишневий сад – це найбільш поширений пісенний образ, з багатою, значущою символікою. окраса обійстя, він манить несподіванками, прохолодою літнього дня. сад буває ознакою маєтності, достойності. у вишневому саду копає козак криниченьку, сподіваючись на зустріч із коханою дівчиною, а та розраює тугу невимовну, шукаючи милого в уявних мандрах по світу. а бурлака у відомій бурлацькій пісні заповідає поховати себе у вишневому саду. які тільки ситуації в ньому не відбуваються, які почуття не розкриваються, змальовані в народній творчості. тож не дивно, що багато поетів та письменників звертаються до цього образу – леонід глібов у «квітковому весіллі», михайло старицький у вірші «думка», оспівують вишневий сад у своїх поезіях павло тичина, олександр олесь, микола вінграновський, кесар білиловський та інші. і сам тарас григорович неодноразово звертається до цього образу вишневого саду, вимальовуючи ніжні, проникливі рядки з багатоманіттям інтонацій, прекрасні, барвисті й повнозначні. вірш «садок вишневий коло хати» належить до класики романтичної пейзажної лірики. простими й зрозумілими словами сказано наче б звичайне і повсякденне, але чому ж болить душа? чому на очі навертаються сльози? у поезії немає чітко окресленого образу автора, ніби й не споглядається ніде його позиція, чому ж таке відчуття, що поет присутній ось тут, зараз, біля столу? ось трохи задумається і скаже ще якусь прекрасну фразу, яка залишиться із нами на віки.