Будь ласка напишіть міні твір на любу тему 5-7речінь ( з фразеологізмами) дуже дякую.

Ябігав(ла) на вулиці без кофти.клімат погоди змінив мій настрій і я зайшов(ла) у хату.на другий день я захворів(ла) був кашель і біль у горлі.у мене зовсім було ні пари з уст-(мовчати).коли мені стало краще у мене цукерок греблю гати-(багато).я поїв(ла) цукеро і мені стало набагато легше біль у горлі як рукою зняло-як і не боліло.

людина повинна бути інтелігентною! а якщо її професія не потребує інтелігентності? а якщо вона не змогла здобути освіту: так склались обставини? а якщо ота інтелігентність зробила її "білою вороною" серед співробітників, друзів, рідних, стане на заваді зближення з іншими людьми?

ні, ні і ні! інтелігентність потрібна за будь-яких обставин. вона потрібна вам і тим, хто вас оточує.

це дуже і дуже важливо, насамперед для того, щоб жити щасливо і довго: саме так, довго! адже інтелігентність тотожна моральному здоров'ю, а здоров'я необхідне для того, щоб жити довго - не лише фізично, а й розумово. в одній древній книзі* сказано: "шануй батька свого і матір свою, і довголітнім будеш на землі". це стосується і всього народу, і окремої людини. це мудро.

але спершу визначимо, що таке інтелігентність, а вже потім - чому вона пов'язана із заповіддю довголіття.

багато хто вважає, що інтелігентна людина - це людина начитана, високоосвічена (і освіта її переважно гуманітарна), багато подорожує, знає кілька мов.

проте можна все це мати і не бути інтелігентом. а можна нічого цього не мати і бути все-таки внутрішньо інтелігентною людиною. позбавте справді інтелігентну людину пам'яті. хай вона забуде все на світі, не знатиме класиків літератури, не пам'ятатиме найкращих творів якщо вона зможе пройнятися красою природи, зрозуміти характер і індивідуальність іншої людини, а зрозумівши, їй не проявити брутальності, байдужості, зловтіхи, заздрості і гідно оцінить її - ось це буде істинний інтелігент.

інтелігентність не тільки в знаннях, а й у здатності зрозуміти ближнього. вона виявляється в тисячі й тисячі дрібниць: в умінні чемно сперечатись, скромно поводитись за столом, в умінні непомітно (саме непомітно) іншому, берегти природу, не смітити недопалками чи лайкою, поганими ідеями (це теж сміття, та ще й

інтелігентність - це здатність до розуміння, до сприйняття, це терпиме ставлення до світу і до людей.

інтелігентність потрібно в собі розвивати, тренувати, тренувати душевні сили, як тренують і фізичні. а тренування можливе і необхідне за будь-яких умов.

що тренування фізичних сил сприяє довголіттю - це зрозуміло. значно менше розуміють, що для довголіття необхідне і тренування духовних і душевних сил.

справа в тому, що злоблива і зла реакція на оточуюче, грубість і нерозуміння тих, хто нас оточує, - це ознака душевної і духовної слабості, людської нездатності естетично несприйнятлива людина - теж нещасна людина. людина, яка не вміє зрозуміти іншу людину, яка приписує їй тільки лихі наміри, яка завжди ображається на інших, - ця людина збіднює своє життя і заважає жити іншим**. душевна слабість веде до до фізичної слабості. я не лікар, але я в цьому переконаний. багаторічний досвід мене в цьому переконав. привітність і доброта роблять людину не лише фізично здоровою, але й зовнішньо красивою. так, саме красивою..

                                            "лісова школа"

у лісовій школі почався урок української мови. вчителька мудра сова. сова вчить зайчика, лисичку й ведмедика. вони всі любили школу і ніхто не хотів її пропускати, тому коли ведмедик незявився на урок всі занепокоїлись. зайчик вигадав історію. в історії говорилось, що наш ведмедик пішов іншою дорогою до школи яка пролягала через ліс, лісок і страшний лісище, де на нього чекала несподіванка, точніше небезпека. в лісі він злякався дивного звіря, а в коли забіг в лісище його схопили люди. фантазія у нашого зайчика ого-го подумала сова. лисичка чуть не розплакалась, адже ведмедик був її кращим другом. урок не вдався. почалась перерва вчителька сова вирішила злітати до ведмедика додому. вже здалеку вона побачила ведмедика і його маму у них на  ґанку. тим часом у школі: лисичко, лисичень, не плач! -говорив зайчик. я це все вигадав! хто зна, де наш мішка дівся. напевно думає, що вже зима! -ой, точно! сова з ведмедиком прийшли до школи. лисичка: ведмедику, дурненьки ведмежатко, де ти був? ! та я проспав,- пробурмотів наш ведмедик. на цьому пригоди улісовій школі тільки