Будь ласка твір на тему "збереження природи наш обов'язок "

Як ми всі знаємо природа це наша мати,а ми її діти.тому ми мусимо зберегти її не забрудювати зупинити вирубку лісів тощо.ми маємо один великий обовязок захистити її.і ті люди які думають що до них це не  добереця вони помиляться . бо ми живем в одному великому місті    яке виробляє повітря і інше.ми ж люди які моють наші мамі не робити її боляче не роз чаровивати її і не забувати що якщо не буде планети ми  всі помремо.

Мова - найцінніший скарб народу рідна мова у кожного народу є його найбільша коштовність — це його мова. саме в мові народ звеличує і стверджує себе в історії. мудрість віків народу передається через рідну мову. українська мова — одна з таких мов, що зберігає не лише мудрість віків, але й розвивається далі завдяки своїм письменникам, поетам, науковцям. мова дозволяє народові бути народом, українська мова визначає, що є український народ. бо не стане мови — не стане народу. тому наше завдання зберігати мову, передавати її нащадкам. українська мова частіше стала використовуватися в побутовому спілкуванні, її частіше можна почути в магазинах, транспорті. приємно, що люди з повагою ставляться хто як до рідної мови, а дехто як до державної. річ у тім, що в україні проживають і інші народності, які мають за рідну іншу мову, але вони мають поважати мову народу, серед якого вони живуть.

Мова. навчатись їй так просто й одночасно так складно. україн­ська мова живе всередині нас. навіть не вивчаючи її, без проблем ро­зуміємо, бо це наша мова. ми українці, і нам соромно не знати своєї власної мови, соромно не намагатись розвивати своє мовлення. так, українську мову ми вчимо в школі, але для справжнього володіння нею цього недостатньо, треба самотужки додатково зай­матись. необхідно багато читати. читати вголос і про себе, читати не лише художню, а й публіцистичну літературу. саме таким чином я покращую свій лексичний словниковий запас, вчусь володіти лі­тературною мовою. і чим більше я читаю, тим кращим, і я це помічаю, стає моє мовлення. але всі ці знання так і залишились би в теорії, якби я не спіл­кувався. спілкуючись рідною мовою, я можу помітити свої власні помилки, виправити їх. слухаючи своє мовлення, я помічаю, чого мені бракує, на що звернути увагу, з чим виникає найбільше про­блем, де найбільше помилок. останнім часом у нас приділяють велику увагу українській мові. ми частіше чуємо її — і по телебаченню, і по радіо, і навіть на вулиці. завдяки телевізору та радіо ми, непомітно для самих себе, вивчаємо мову, вчимось розуміти її. до речі, диктори інфор­мацію суто літературною мовою, враховуючи всі вимоги до її вимо­ ви, і це для нас корисно. отож, ще один засіб навчання мові — це телебачення та радіо. я намагаюсь уважно слухати, запам’ятовува­ти, одним словом — навчатись. так, це складно. процес пізнання дуже повільний, тут немож­ливо поспішати. навчатись необхідно вдумливо, старанно, інакше найголовнішого можна не помітити. але я не боюся складнощів, невдач, адже я працюю, отже — розвиваюсь. без мови немає жодної країни, а це значить, що я зобо­в’язаний знати свою мову, адже «мова — це щось далеко більше за механічний зв’язок між людьми, це відбиток свідомості людини — це прояв її».