2.    подайте, де це можливо, форми жіночого роду іменників – назв осіб за родом діяльності.учитель, шахтар, швець, жнець, кравець, майстер, журналіст, коректор, дояр, учений, слюсар, сантехнік, капітан, матрос, в’зальник, овочівник, тракторист, , водій, тесля, суддя, телефоніст, студент, шофер, завідувач, дипломат, дилер,   комівояжер, менеджер, директор, професор, комп’ютерник, лінотипіст.​

«книжки – це вікна, через які виглядає душа» я дуже полюбляю читати книжки. на мою думку, вони роблять людину кращою, збагачуючи її світогляд та налаштовуючи на правильні моральні орієнтири. читати книжки – це як ніби відкривати кожен раз нові світи, не виходячи з дому. серед книжок, що були мною прочитані, є різні жанри: від класичних творів великих митців до сучасного фентезі. але, як і в кожного читача, в мене є улюблена книга. я захоплююся творчістю джона фаулза. його твори відрізняються глибоким філософським змістом та психологізмом. серед усіх його творів хочу виокремити роман «колекціонер». він вразив мене до глибини душі. ця книга змушує замислитись над такими поняттями як кохання, мистецтво, творчість, та застерігає від відсутності саморозвитку, культивуванні посередності та морального занепаду особистості.

Укожної людини є найпам'ятніші, найдорожчі місця в житті. для мене — це моя рідна домівка, мій дім, моя вулиця. коли я була зовсім маленькою, мої батьки одержали квартиру в новому районі на вулиці дружби народів. я вважаю, що ця назва символічна, адже саме дружба між людьми є запорукою найкращих почуттів: дружба перетікає в любов, без дружби немає вірності, з дружби починається людяність. дванадцять років тому на місці кукурудзяного поля і колгоспних ферм «виріс» молодий житловий масив. білі багатоповерхівки височіли над землею, ніби торкаючись хмар рогачами телеантен, і самі нагадували хмари. я і мої ровесники зростали разом із цим районом, тут нам усе близьке і знайоме. наша вулиця пряма і широка. улітку тут багато зелені, адже на один бік припала лісосмуга, перетворена на затишну алею. з іншого, сонячного боку,— завжди багато квітів, проте і дерева за дванадцять років вже встигли підрости. край вулиці виходить у поле. із вікон верхніх поверхів відкривається чудовий краєвид — неосяжні зелені поля, які на початку літа золотяться соняшниковим сяйвом. інший край вулиці впирається у широку автомобільну магістраль, за якою починаються приватні забудови. хоча одноповерхові будиночки і претендують на оригінальність архітектури, я люблю багатоповерхівки. особливо приємно дивитися на дев'ятиповерхівки з візерунками біля дахів — це будинки поліпшеного планування. вони виділяються своєю оригінальністю. вулиця дуже довга, а з обох її країв розташувалися «універсами». їх спроектовано майже однаково, тому вулиця набуває своєрідного обрамлення. для обслуговування жителів на території нашого мікрорайону заплановано необхідні громадські та державні заклади. більшою мірою вони розташовуються на перших поверхах багатоповерхових будинків, за винятком хіба що магазинів і кафе. кафе «лотта» стало улюбленим місцем відпочинку молоді. а між будинками у затишних дворах розташувалися дитячі садочки та школи. в і житлових будинків моя школа. ця триповерхова споруда побудована так, що багато її вікон виходять у внутрішній дворик із клумбою посередині, на якій росте велика ялина. перед центральним входом полум'яніють на клумбах квіти, а березова алея, яка веде до школи, створює затишок, підносить настрій. я люблю свою вулицю будь­якої кори, але особливо восени. це час, коли все залите золотом, яке перемежовується з багрянцем. із вікна мого будинку добре простежується увесь мікрорайон, а легкий вітерець ранньої осені сповнює кімнату пахощами зів'ялого листя.