Провідміняйте подані прізвища , імена, по батькові : ольга олегівна бондаришин, олег віталійович коваль, руслан едуардович пильо

Ольги олегівни бондаришин, ользі олегівні бондаришин, ольгу олегівну бондаришин, ольгою іванівною бондаришин, на ользі іванівні бондаришин.олега віталійовича коваля. олегу віталійовичу ковалю, олега віталійовича коваля, олегом віталійовичем ковалем. на олегові віталійовичу ковалю.руслана едуардовича   пиля,  руслану едуардовичу   пилю,  руслана едуардовича   пиля,  русланом едуардовичем   пильом,на  русланові едуардовичу   пилю, 

Одного разу, прогулюючись по парку, я натрапила на пересувну художню виставку робіт відомого сучасного художника василя климика. ця виставка розташувалася на улюбленому місці відпочинку мешканців міста і приваблювала увагу багатьох відпочиваючих. не залишилася байдужою до картин художника і я.найбільш усього серед картин митця мене вразило полотно під назвою «туман у поліссі». незважаючи на досить розмитий туманом пейзаж я розгледіла, що на цій картині зображено привабливе літо, яке знаходиться у самій прекрасній своїй порі – на золотій середині. коли я дивилася на картину, мені здавалося, що над землею зовсім немає повітря, ні одна травинка, ні один листочок на гілках дерев навіть не ворухнеться, і усе це вкрито густим, як молоко, туманом. а ось небо на пейзажі лагідне та бездонне, немов безмежний океан. воно прозоре і чисте, ледь зарожевіле, і, здається, що трохи почекавши, ми разом с автором зустрінемо теплий та яскравий сонячний день. таке враження доповнює ранкове сонце, проміні якого боязко поза дерев. але пройде година, і сонце підніметься вище, набере свою силу і розгоне туман. та поки що сонце сховане за лісом і не відчувається спекоти літнього дня, а ранкове повітря настільки чисте і водночас насичене, що дивлячись на картину, хочеться вдихнути його на повні легені.земля навколо вкрита густою зеленою травою, її килим зовсім не звору�

"прощання на пероні" - ох, як це сумно. - що саме? - та хіба ти не розумієш? зараз ми проводимо останні хвилині, розмовляючи друг із другом, а потім ти застрибнеш у цей потяг та поїдеш з рідного містечка далеко-далеко, і тільки вітер матиме змогу наздогнати тебе. - невже ти вважаєш, що я не повернуся сюди? ми ж із тобою обов'язково зустрінемося, як тільки закінчиться моя невелияка подорож. - але коли ти зможеш повернутися? - сестричко моя, я скоро приїду назад, додому, ти й не встигнеш оком кліпнути. - у наступний раз я поїду з тобою, добре? мені так буде спокійніше. - , наші батьки тоді почнуть хвилюватися удвічі більше, ніж зараз, хоча це звичайнісінька поїздка, а втішити їх буде нема кому. - тоді, може, ми поїдемо всі разом? - добре, добре, це буде гарна сімейна пригода. але зараз мені вже потрібно бігти, щоб не запізнитися. я вам знати, коли приїду, щоб ви не хвилювались. - буду чекати. щасти тобі, братику. - до зустрічі. я люблю вас.