75 ! складіть запитання для інтерв'ю із старшокласником з тем: "молодь-у зоні ризику", ти не один", я здивую світ"(5-6 речень

Недарма вважається, що праця облагороджує людину. адже задля того, щоб зробити будь-що добре, потрібно вчитися та розвиватися. уміла в своїй справі людина – наче митець, що створює шедевр. її рухи красиві та віі, хоч вона малює картину, хоч рубає дрова. отаке захоплення в мене завжди виникає, коли я спостерігаю, як моя мама вишиває "хрестиком" картини.моя мама олена дуже любить вишивати. раніше вона часто робила вишиванки у народному стилі, як її навчила бабуся. зараз їй подобається вишивати величезні, ніби намальовані картини. хоч вишивати хрестиком і не складно, це потребує майстерності та терпіння. мама сідає біля вікна чи лампи та дістає з шухляди п’яльця зі спеціальною тканиною, різнокольорові нитки та ножиці, та схему картини, надруковану на папері. вона акуратно розкладує все необхідне та приступає до роботи. голка в маминих руках просто літає! мама швидко та легко робить стежки, рахуючи їх пошепки. зайву нитку вона обережно відрізає гострими ножицями. в неї напоготові декілька голок з різними нитками, бо для однієї картини може знадобитися не менше десяти кольорів. час від часу мама відсувається від своєї картини та дивиться, чи все зробила правильно. у цей час вона не любить, коли її відволікають, бо мусить стежити, щоб не збитися зі схеми. коли мама втомлюється, то акуратно збирає своє приладдя назад у шухляду та деякий час роздивляється, що в неї вийшло. мушу визнати, вона ніколи не буває повністю задоволена результатом, хоча її картини виходять дуже гарними. та мама вважає, що завжди можна зробити ще краще – швидше та акуратніше. тому вона з радістю береться за нові роботи, щоб навчитися новому.

І. 1. тихо-тихо по землі ходить мир — щоденний, звичний (і.жиленко.) 2. мій синочок синьоокий  в колисці усміхається мені. (в.сосюра.) 3. пильнуйте, люди добрі й щирі, не спіть, учені і женці! чатують нас людинозвірі з страхіттям атомним в руці. (в.симоненко.) 4. ніхто свого щастя-долі не вгадає. (м.стельмах.) 5. страшно безсило-малим чути себе перед мертю, але страшніше, коли ні за що вмерти! (б.олійник.) і ревуть пароплави, гудуть паровози, і аероплани прокреслюють слід. (в.стус.) 7. замерехтіло між двох світів щось невпізнанно-знане. (в.стус.) 8. не знав, не знав звіздар гостробородий, що в антисвіті є антизірки, що у народах є антинароди, що у століттях є антивіки. (л.костенко.) іі. 1. заходило сонце, мінялося барвами небо — то жовтогарячими, то густо-червоними, то просинюватими. (григір тютюнник.) 2. червонобоким  яблуком округлим скотився день, доспілий і тяжкий. (м.рильський.) 3. над водою пропливало легеньке білосніжне павутиння. (ю.збанацький.) 4. небом котилися сірі з білим хмари, вряди-годи  вигулькувало сонце. (вал. шевчук.) 5. в'яже осінь ліси перевеслами бурштиново-коралово жовтими. (н.забіла.) 6. чудовий килим опалого листя осики то спалахує криваво-червоним і малиновим кольором, то вилискує ніжно-рожевим, світло-жовтим, оранжевим. (ю.збанацький.) 7. вітер жене стернею блякле перекотиполе. (о.гончар.) 8. тільки рясним верховіттям шептала вічнозелена сосна. (леся українка.)