Написати твір-мініатюру на тему "книга в моєму житті"

Ячтитаю что книга в сему голова.я уже много прочитал книг.и когда янасинаю их читать мне хочеться читать без перерыва.от книги мы узнаём новую информацыю.и если хочеш чтоб ты стал умным надо много прочитать книг.без книг человек был бы безразумен.

Одного разу в нашій школі була дуже смішна історія і ми її ще досі споминаємо.       було це після зимових канікул в нашого друга на уроці в нього ручка під час диктанта покотилася в кінець класу і він цілий урок пробув без ручки, а коли вчителька перевіряла зошити запитала в нього:       - чого в тебе немая контрольной роботи?   а він і розповів цю історію. і ми всим класом сміялис бо можна бу ло просто попитатись у вчительки підняти ручку    отже ніколи не бутте соромязливими!

Це було одного разу, коли моя мама зранку поїхала в село бабусі. я ж, бажаючи, щоб мама по приїзді додому відпочила, вирішив сам приготувати обід. добре вимивши руки, закотив рукава сорочки, щоб не заважали, підв'язався маминим фартухом. неслухняний чубчик сховав під хустку, бо мама завжди казала: «світити волоссям під час обіду не можна». спершу я хотів приготувати тільки локшину. налив у каструлю молока, одразу ж поклав локшину, прикрив посудину, щоб вариво швидше готувалося. тоді надумав зварити ще й овочевий суп. заходився чистити картоплю, порізав її кубиками, розібрав на суцвіття капусту, посік моркву. тільки-но вкинув усе в каструлю, як чомусь почала підстрибувати на плиті локшина. раптом з-під кришки вихопилося молоко, зашипіло й почало разом із локшиною. вибиратися на волю. не маючи часу шукати якусь ганчірку, я вхопив каструлю голіруч. скрикнув від болю, кинув її геть, а сам почав розмахувати обпеченою рукою, дмухати на неї. та ось необережно зачепив іншу посудину — і вже мій суп на підлозі. але ж незабаром і мама повинна повернутися! тоді я схопив віник, змів усе з підлоги, вимив її. швиденько налив у чайник води, поставив на вогонь. аж ось і мама! я її зустрічаю на порозі кухні — розпашілій, із розкуйовдженим чубом, у хустці, що з'їхала на самісіньку потилицю. «мамо, я так на тебе чекав, ходімо пити чай», — втомлено кажу я. ось так скінчилася моя перша спроба приготувати обід.