Напишіть, будь ласка, твір-роздум на одну із запропонованих тем : 1. "прекрасне і потворне у нашому житті" 2. "герої не вмирають" обсяг 1-1, 5 сторінки

Прекрасне і потворне – два боки однієї медалі. одне без іншого не існує, одне живиться від іншого. навіть у повсякденному житті. те, що викликає в людини захоплення і почуття насолоди, може вважатися прекрасним, а те, що викликає відразу і жах, – потворним. добре розумілися на прекрасному і потворному давні греки. попереднє визначення цих двох понять належить саме давньогрецьким мудрецям.якщо пильно придивитися до життя навколо нас, то прекрасне і потворне самі себе викриють. наприклад, вирази людських облич. хижий і злий вираз на обличчі людини, звичайно, є потворним: не такою має бути людина. а ось світлочола людина з ясними очима, яка нагадує портрети епохи відродження, може вважатися прекрасною. тобто бути прекрасною для людини означає повністю відповідати своїй внутрішній суті. коли ж між задумом творця й поведінкою людини помітна разюча різниця, то це прояв потворного.спробуємо відшукати не спотворений людиною ландшафт й уважно роздивимося його. що б це не було – гай, степ чи ріка – кожен природний ландшафт прекрасний. навіть стара напівмертва гілка або якийсь напівзруйнований камінь є втіленням одвічної гармонії і плину часу. не можна сказати, що берег дикої річки некрасивий, тому що по ньому хвилі розкидали залишки водоростей. адже саме так виглядала природа за мільйони років до появи людини, коли ні про прекрасне, ні про потворне ніхто ще й не чував.те, що позбавлене душі, може бути досконалим чи довершеним, але ніколи – прекрасним. для того, щоб витвір мистецтва, архітектурне диво чи просто посмішка засяяли всіма промінцями своєї суті, треба вкладати в них душу адже людина за своєю природою – митець, і в її силах змінювати все навколо себе. чудово було б, коли б ці зміни завжди виявлялися змінами на краще. тоді б у світі було якнайбільше прекрасних речей, думок, почуттів і якнайменше потворної жорстокості в усіх її проявах.  

з

звук павутинки» наповнена мріями та уявою про кращий світ, без сірих буднів та жорстокості. в думках головного героя льоньки, який скоро перейде в третій клас, повно дивовижних епізодів природи. це навіть не просто звичайні фантазії, це те, чим живе наш головний герой.у нього є два вірних супутники: старий вчений , який приїхав до села скоротати свої останні дні по причині тяжкої хвороби (малокрів’я) та уявна подруга ніна, з якою він спілкується, немов вона реальна. вчений є єдиною живою людиною, яка змогла зрозуміти такий химерний і водночас щирий та добрий світ в думках хлопчика. старий чоловік спроможний бачити світ як і льонька. , побачивши плавуче листя на воді, каже що то флотилія, а хлопчик – це не школярик, а справжній командир морського флоту.

можливо, коли хлопець буде старшим, він збереже частинку тих фантазій у своїх спогадах і зможе розуміти інших дітей з подібними мріями. коли настає трагічний момент і залишаються вже лічені дні до його дати смерті, він всеодно не здається. старий чоловік вже не спороможний підвестись з ліжка, але всеодно приділяє увагу школярику: розповідає цікаві історії або слухає вигадані оповідання хлопчини. образ вченого не залишить байдужим нікого, бо він і є зображенням людини, яка розуміє добро та вічність краси рідної землі. ніна інколи здається школяреві настільки живою, що він деколи сумнівається в її вигаданості. діти разом добре проводять час: слухають звуки павутиння (павукове радіо) і ходять до глиняної печери.цей твір показує читачеві, що в нашому сучасному світі залишилась ще вічна, добра і неповторна краса природи, яка є безсмертною. автор також показує, що людина спроможна її побачити. достатньо лише прислухатись до неї та постаратись відчути її і вона неодмінно відгукнеться.

ознаки вихованої людини.

ввічливість: саме вона не дає нам сваритися з кожного приводу, змушує тримати в собі злість і роздратування, саме вона сприяє виникненню поваги. ввічливість буває як вроджена (від душі), так і набута (від виховання).

такт: він підказує нам лінію поведінки щодо оточуючих нас людей, і особливо делікатний підхід до кожної людини. тактовність – це завжди межа, перейшовши яку, можна сильно образити людину. тому цю межу завжди потрібно відчувати і дотримуватися. саме почуття такту дозволяє нам зрозуміти, що реакція людини на наші дії не зовсім та, яку ми очікували, і пора б вибачитися.

хороші манери: джонатан свіфт писав: «добрими манерами володіє той, хто найменшу кількість людей ставить у незручне становище». є багато дрібниць, які ви можете робити вдома на самоті, але не в присутності інших людей. наприклад – голосно співати, чистити нігті або сякатися.

скромність: не плутати з сором’язливістю або боязкістю! скромна людина ніколи не підкреслює свою перевагу, не прагне здатися краще або розумніше за інших. вона не вимагає собі якихось привілеїв чи послуг, але в своїх принципах завжди залишається твердою.

пунктуальність: це одна зі сторін хороших манер і ввічливості. запізнення допустимо тільки за дуже поважною причиною, всі інші виправдання з поганою звичкою запізнюватися – просто ознака поганого тону.

вихована людина – це зріла особистість, яка дотримується інтереси інших людей і норми поведінки в суспільстві. щоб бути вихованим, потрібно мати бажання кожен день рости і вдосконалюватися. а ви – вихована людина ?