Перебудуйте речення так, щоб узагальнювальні слова стояли перед однорідними членами речення.перебудовані речення запишіть. обгрунтуйте вживання розділових знаків. 1) і родина, і школа, і мисливці-усі повинні піклуватися про охорону нашої чарівної природи.2)рідні місця, знайомі хатки, садки, доріжки-усе те миготить в очах, у голові думки ) і на столі і на полицях-скрізь були папери.4) карі очі, чорні брови-усе в неї сміється. будь ласка

(1 речення)  усі повинні піклуватися про охорону нашої чарівної природи: і родина, і школа, і мисливці.(2 речення) усе те миготить в очах,у голові думки будить- рідні місця,знакомі хатки,садки,доріжки.(3 речення) скрізь були папери- і на  столі,і на полицях.(4 речення)усе в неї сміється: карі очі,чорні брови.

Вказати назву частини мови.визначити початкову форму.вказати  постійні ознаки дієслова  як частини  мови: вид,  зворотність, перехідність, відмінювання.позначити непостійні ознаки: спосіб, час, обличчя і рід (якщо вони є), а також число.розібрати речення, в якому вживається дієслово, і визначити його функцію, тобто вказати, яким членом якого є. дієслово - це одна з найважливіших частин мови російської мови, на вивчення якої в шкільній програмі відводиться величезна кількість часу. і це зрозуміло, адже тема насправді досить об'ємна. при її вивченні дітям пояснюють, як визначати форму, вид і значення конкретного слова в реченні, а також як розбирати дієслова як частини мови. курс російської мови передбачає знайомство з даним розділом після всіх іменних частин. і робиться це зовсім не випадково, адже, на відміну від іменників, прикметників і числівників, дієслово має форму відмінювання, а це означає, що морфологічні ознаки даної частини мови в корені відрізняються від інших слів і словоформ.

Наші батьки зараз вони ще молоді, успішні, а ми, якими б самостійними нам не хотілося стати, поки так потребуємо їхньої . і вони завжди готові простягнути нам руки. навіть не віриться, що колись все може бути навпаки: вони стануть безпорадними і потребуватимуть нас. як же ми себе поведемо? чи станемо ми для них втіхою і радістю або перетворимо їх старість в пекло, як то кажуть в народному прислів'ї? я вперше ставлю перед собою це питання і намагаюся осягнути всю його глибину. можна знайти відразу для себе просту відповідь, що, звичайно ж, я буду завжди берегти і любити своїх батьків. але що ж насправді виявиться за цими словами? звичайно, це покаже моє життя. і тому, я думаю; що в першу чергу її потрібно побудувати розумно, на твердих моральних опорах: правильному професійному виборі, хорошій сім'ї і на повазі до людей. це буде найбільшою радістю для моїх батьків, як і для всіх інших матерів і батьків. саме цій відповідальності за моє життя вони мене завжди вчили. але є й інше. те, чого вони не вчили мене, але що я відчуваю сам. це турбота про них, відповідальність і за їхнє життя, за їх здоров'я, за їх душевний спокій і радість. я думаю про те, що не завжди мамині очі будуть такими іскристими, а батьківські - такими впевненими. як же хочеться затулити і уберегти їх від невгамовного часу і всіляких бід. і як же так зробити, щоб ці слова залишилися не просто словами?