Слово печаллю, гордiстю - поставити у початкову форму i яке закiнчення вони мають надо
Ответы
моя розповідь буде про птахів, точніше, про одного з них. я розкажу про дятла. одного разу я поїхав до родичів у село. там я гуляв у їхньому саду, великому та старому.і ось, під час моєї прогулки, я почув голосне: “тук-тук! ” . а потім пролунало чітке рипіння дверей: “тр-р-р! ”. немовби хтось постукав, і для нього самі відчинилася старі та незмащені дер'евяні двері. але у садку навколо мене ніяких дверей, звісно, не було! я почав здивовано озиратися, а тим часом звук пролунав ще раз, над самою моєю головою.аж тоді я побачив, як щось червоне майнуло на стовбурі дерева. я здогадався, що це дятел. у тіні старої розлогої яблуні спочатку можна було помітити тільки червоний капелюшок птаха. чорно-біле пір'я дятла я побачив пізніше, коли очи звикли до тіні.бачити дятла перший раз у житті для мене було так несподівано! до того ж на старому стовбурі дятел виглядав дуже нарядно. відтак, я аж завмер на місці від подиву та захоплення.птах-трудівник старанно перебирався по стовбуру то сюди, то туди. довгим дзьобом він стукав по дереву та прислухався. а відчувши шкідника, що сховався під корою, встромляв у дерево дзьоба та видавав своє фірмове: “тр-р-р! ”. побачивши мене, дятел кумедно повертів голівкою в червоній шапочці, трохи почекав. оскільки я не намагався вилізти на його дерево, цей працьовитий птах спокійно продовжив свою справу.я довго спостерігав за дятелом, аж поки він перелітів на інше старе дерево. у високій густій кроні абрикоси його вже не стало видно. але я ще довго чув: дятел продовжував працювати.
Ответить на вопрос
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос: