Записати речення , розтавляючи розділові знаки, побудувати структурну схему, зробити повний синтаксичний розбір. вітру на морі не було проте клекотав сильний прибій.

Вітру на морі не було,проте клекотав сильний прибій. , - це складне безсполучникове речення. синт. розбір: не було(присудок,вираж. часткою «не» і дієітру(додаток,виражений і морі(обставина,вираж. прийм.+ ім.) -- це 1 речення! 2: (що? ) - прибій(підмет,вираж. пі (присудок,вираж. діє(означення,вираж. прикметником) проте- це або прийменик,або обставина,точно не скажу.

Кожна людина неповторна, вона має свою стежку, котра переповнена , щасливими моментами, труднощами і крутими поворотами. звісно, кожен сам вирішує, якою буде його стежка: переповнена яскравими квітами або уся в калюжах та бруді. і кожне рішення, кожен вчинок – змінює цю стежку. наше минуле – це  підґрунтя майбутнього, заголовна сторінка нашої життєвої книги.ще здавна люди пишалися своєю історією. в українській літературі існує багато історичних розповідей. це і "слово про ігорів похід", і "чорна рада", і навіть "плач ярославни". такі книжки розпові нам про події, котрі відбувалися далеко у минулому. про героїчні вчинки людей, котрих забула земля, але не забула історія. ми повинні знати історію нашого краю, імена людей, котрі пали на полі бою заради нашого щасливого майбутнього. і я ніколи не забуду ні івана мазепу та його героїчні вчинки,  ні душевні вірші тараса шевченка, і навіть лесину «лісову пісню». мені також хочеться зробити щось значне для світу, щоб і моє ім’я передавалося з рук в руки, з уст в уста.усім відомий філософ гете казав: "людина, яка не знає свого минулого, не варта майбутнього". дійсно, щоб іти великими кроками по твердій стежці, треба пам’ятати тих, хто її побудував. в завершенні своїх слів, я хочу сказати, що усі ми живемо для майбутнього. саме ми робимо шлях майбутнім поколінням, саме від нас залежить, яким повітрям вони будуть дихати, які книжки читати та які людські якості будуть ставити на перший план. без минулого – немає майбутнього!

Мені приємні українські свята, коли я можу уявити україну у вигляді святково вбраної дівчини. її вбрання символізує майбутнє моєї сонячної країни. це віночок, вишита сорочка, ошатна плахта. або ж україну уявляю доброю матір'ю в яскравій хустці та святковому одязі.  одне розумію: щоб такий образ з'являвся мені, як і всім українцям, для цього слід багато працювати й докладати чималих зусиль. заквітчати україну можна успіхами в розвитку науки, техніки, підвищенні добробуту людей. і тоді україну завжди будуть сприймати як привабливу й мудру господиню.