До поданих фразеологізмів доберіть фразеологічні синоніми: опустити руки, спалити мости за собою, не спускати з нього ока, хоч на край світу, собаку зїсти.

моя батьківщина —україна.я щаслива з того, що народилася і живу саме в україні. я люблю її за безмежні, красиві, неосяжні простори. вийди в поле — і ти залюбуєшся полями високого жита, яке стоїть неначе дві високі стіни. увійди в нього — і тебе сховають його колоски. тільки синє небо є твоїм дороговказом. милує душу така краса. здається йшов би вічність цією стежкою, аби вона не кінчалася.а архітектура міст українських! київ, харків, львів. вона свідчить про високий рівень культури наших пращурів.хто не милувався софією київською і золотими воротами княжого міста, видубицьким монастирем и києво-печерською лаврою з успенським собором, старовинним подолом сивочолим борисфен-дніпром? все це духовні символи національної історії та культури, без яких не мислиться наша земля.ось уже п’ятнадцять століть височіє н дніпровських схилах золотоверхий київ, якому випала історична місія стати «матір’ю міст руських», відіграти важливу роль у формуванні однієї з найбільших держав європи київської русі. з високості київських пагорбів далекі простори поза дніпром, мимоволі замислюєшся: звідки ми пішли чиї ми діти? хочеться знати, хто жив на наших землях кілька тисячоліть тому і якою мовою спілкувалися наші предки, якого походження слово «україна». з високості рідну землю, захоплюєшся її красою і величчю. яка широчінь! який простір! на заході постають зелені карпатські гори, на півдні золотиться море золотої пшениці, на сході встають терикони донецьких шахт, на півночі багряніють червоною калиною ліси.і все це моя батьківщина — україна.

мені такой же задавали по укр. тобі)

вітаю, шановний добродію.

ваша історія, так яскраво змальована письменником джеком лондоном в оповіданні «любов до життя», дуже збентежила і схвилювала мене. спочатку оповідання здалося мені звичайною пригодницькою історією. але перші ж сторінки цієї дивовижної, на мій погляд, історії збудили в мені купу емоцій та викликали водночас багато запитань.

я розумію, що вам напевно, важко згадувати ті події. та, якщо ви все ж таки вирішите відповісти на мого листа, хотілося б знати, як сприйняли ви зраду товариша, описану на початку оповідання. як почуває себе людина, покинута сам на сам із диким і жорстоким навколишнім світом?

дуже реалістично та з великою майстерністю на сторінках оповідання змальовано всю скрутність становища, в якому ви опинились. при цьому ваша історія здається привабливою, сповненою романтичного героїзму, пригодою. та, я впевнений, навряд чи саме такою вона здавалася вам. навряд чи слово «героїзм» навіть спадало вам на думку, але ж, я певен, що саме їм і повинен бути просякнений кожен крок людини, що вирішила вижити, не зважаючи на будь-які перешкоди. багато виснажливих випробувань випало на вашу долю на цьому нелегкому шляху. але більш за все вразило мене, ваше рішення розлучитися зі скарбом, заради якого і здійснювалась ця небезпечна подорож. мабуть, небагато знайдеться у світі людей, здатних на подібні вчинки.

наприкінці листа хочу сказати, що ваша історія, насамперед, постає взірцем справжньої людської мужності та витривалості. вона розкриває справжні цінності людського життя та вказує на те, що саме життя і є головним скарбом кожної людини.

з повагою, ім'я.