Как будет гриб поганка на украинском

Так и будет поганка и пишется также

скласти діалог на тему «земля не вибачає

байдужості» пропоную так:

-                 

привіт, іванко! як справи? як відпочили

вчора на природі?

-                 

привіт, артеме! справи добре, проте я

вкрай була обурена поведінкою людей на природі.

-                 

а що сталось?

-                 

на жаль, більшість не доносить сміття до

смітника. і вся заповідна зона вкрита купою пляшок, серветок, пакетів.

-                 

це велика проблема людства! через таких

несвідомих осіб страждає вся земля.

-                 

так, через таких людей ми маємо чимало

екологічних проблем.

-                 

з екологією у нас серйозні проблеми, і

справді. а що вже казати про заводи, на яких немає очисних споруд…

-                 

землі дуже важко з цим впоратись. я

вважаю, що через таке ставлення до природи, людство і потерпає від великої кількості

катаклізмів.

-                 

земля не вибачає байдужості, тому кожному

з нас треба ставитись до природи з повагою!

Сьогодні я попрошу бути вас чемними і уважними на уроці, як ніколи. - сказала вчителька, дивлячись кожній дитині в очі. - ми будемо говорити про україну. про наш рідний край. враз в класі запанувала тиша і вчителька усміхнулась. написавши на дошці такі знайомі до болю слова "моя рідна україна", вона підійшла до дітей.  - у кожного з вас свої уявлення про наш край, про наші ліси, степи і ріки, про нашу мову і звичаї. я вважаю, що кожен з вас має право висловити свою неповторну і важливу думку. адже ви наше майбутнє. голос вчительки бринів, тремтячи, як колосок від вітру. і тільки тишина класу і безліч піднятих рук давали цьому колоску натхнення і розуміння, що він ріс і жив не даремно.    - минулого року ми їздили з бабусею до санаторію і там при вході висіла табличка " україна плекає про вас". нам там дуже , тому я вважаю, що україна найкраща. - а ми вчора ходили до зоопарку і я краєм вуха почув розмову двох дядьків, що на україні багато лісів, полів, які принесуть їй в майбутньому користі, досить тільки їй розвинутися. адже україна така молода держава, яка достигнула успіху і добилась хорошого і вільного життя. - а я коли хворіла, то про мене піклувалась вся родина. ніхто не порушував мій спокій, ніхто не заважав мені, і навпаки всі мені старались догоджати. тому я впевнена, що україна - це країна хороших, турботливих і вірних людей, які завжди прийдуть на .  з очей вчительки полилися сльози, вона навіть не сподівалась на такі слова. а в голові продовжувала життя одна єдина думка " не даремно я прожила свій вік". а маленькі учні продовжували висловлювати свої думки навіть не замітивши на очах вчительки сльози радості.