Діалог на тему: "як комп'ютер є нам у навчанні"

- привіт, сергій. чим займаєшся? чому тебе на вулиці не видно?

- привіт, маринко! я граюся у комп'ютері. там є цікаві ігри.

- зрозуміло. ось я розумію, що комп'ютер для тебе це тільки ігри, але скажи мені будь ласка, чи намагався ти дізнатися що є ще у цій техніці потрібного?

- а навіщо, - сказав сергій. мені це не цікаво.

- тобі не цікаво, бо ти просто не хотів навіть знати цього. а ось я трохи хочу тобі розповісти, що для мене є комп'ютер. він є мені не тільки відпочити, а й надає дуже багато корисної інформації. якщо не просто гратися і спілкуватися в інтернеті, або качати реферати не читаючи їх, ти зможеш дізнатися багато тих речей, про які навіть не чув. наприклад, в інтернеті є багацько книг з історії, і не тільки країни. є історії автомобілів, різної техніки. тому можу з впевненістю тобі сказати, що комп'ютер може бути не тільки забавою, але й дуже у нашому житті.

- ти знаєш, маринко, тепер я напевно із захопленням буду шукати в усьому інтернеті літературу та щось прочитаю, що мене зацікавить.

- будь ласка, любий друже. сподіваюсь, що тепер ти будеш не тільки гратися, але й зрозумієщ користь, яку приносить новітня технологія у всьому світі.

здавалося, те, що назавжди забуте, загублене в плині років, розпорошене на трудних житейських дорогах, вихопилося з не­ буття, замиготіло перед очима сергія корольова, мов кадри яко­ гось давнього, напівзабутого, але хвилюючого фільму.

одеса. публічна бібліотека — знаменита воронцовка. старий хранитель фондів максим петрович приніс сергієві біографію полтавця олександра засядька — винахідника ракет, який на сто років обігнав час. і в уяві юнака постають шістнадцять стояків із шістьма ракетами на кожному, розставлених поблизу суворих му­ рів неприступної варни.

петербург. імператриця, ві данину моді, поїхала подивитися на засядькові трубки. її запис у книзі почесних від- вівідувачів: "тут усе цікаво, як у галантерейній лавці".

а далі — стаття про проект , що його автор дописував у камері смертника. іде на знову й знову перечитує сергій трактат , де з граничною ясністю та простотою викладено принципи реактивної тяги по­ льоту на ракеті.

тоненькі брошури костянтина ціолковського, а згодом і зустріч із ним. сімдесятип’ятирічний учений прикладає до вуха свій рупор і запитує, що нового, а сергій оповідає про успіхи й не­ вдачі, про перші ракети й перші висоти. відгук ціолковського на книжку сергія корольова «ракетний політ у стратосфері»: «книжка розумна, змістовна й корисна».

та чий глузливий сміх іноді чув на життєвій своїй дорозі? ах, це грицько чиж, який підхіхікував, коли падали перші ластівки-моделі, що їх сергійко запускав у ніжині з погребні. давно то було, і де той грицько нині — хто знає, але сміх часто- > густо зринав. тільки, на жаль, не з дитячих вуст. хіхікали дебелі чоловіки, заздрісні й нерозумні. як той, що писав чорним по бі­лому: «корольов розтринькує державні гроші на непотрібні ракети й цим завдає шкоди державі».

а космос потрібен. треба відірватися від чвар, конфліктів, хвороб і глянути на землю з далечини, з чорної холодної глибини. звідти, звідки наша земля здається красунею і єдиною матір’ю людства. космос потрібен, щоб кожен міг переконатись: ні, немає перепон людській творчості й людському поступу.

а з глибини років усміхається йому ще одна гарна людина. її вже немає, на превеликий жаль. коли почалася війна, ця людина пішла в ополчення, на захист москви. геній космонавтики став фронтовим телефоністом — такий був час. вибухом снаря­да порвало дріт, і він побіг налагодити зв’язок. не добіг. а тепер він належить вічності

юрій людина, що на півстоліття обігнала час. людина, яка вирахувала космічні траси людства задовго до пер­ ших стартів ракет. його титанічна праця завжди дивуватиме світ: підрахунки, які здійснив кондратюк, нині можливі тільки за обчислювальних машин.

минуть роки, й американські вчені не приховуватимуть того, що першу у світі посадку космічного корабля на місяць вони здійснили за схемою й принципами геніального українського винахідника — нашого славного земляка юрія васильовича кондратюка.

12 квітня 1961 року. уже сьогодні настане та хвилина, про яку мріяли його геніальні попередники, заради якої живуть і він, і його крилаті побратими. сьогодні вперше людина полетить у далекі незвідані простори всесвіту. 

Із-за тину ._ (обставина)привітно    (обстав)виглядає  ======= (присудок)соняшник (підмет)а за хатою       (обстав)хвилюється  ========= (присудок)золотий~~~~~~ (означення)пшеничний  ~~~~~~~~~(означ)лан.  (підмет)пройшли  ========(присудок)перші  ~~~~~(означ)травневі  ~~~~~~(означ)дощі  (підмет)і розгорнулося    ========(присудок)листя  (підмет)київських  ~~~~~~~(означ)каштанів.  - - - - - - - (додаток)