Два спільнокореневих слова до слова "голосний", будь ласка)

Дієприкметник — це форма дієслова, яка означає ознаку предмета за дією або станом і відповідає на питання який? яка? яке? які? (хмарою повиті, врятована планета, зачарований красою).

Дієслівною ознакою дієприкметника є і те, що він може керувати іменником (залиті (чим?) сонцем гори), а також мати при собі обставини (написаний давно; одержаний вчора).

У реченні дієприкметник найчастіше виконує функції означення (Наче зачарований велетень, стояв ліс; Освітлена сонцем кімната здалася Юркові казковою), інколи- іменної частини складеного присудка (Людина народжена для щастя).

Дієприкметник здатний приєднувати до себе залежні слова і утворювати дієприкметниковий зворот (зачарувати- зачарований- зачарований красою).  

У реченні дієприкметниковий зворот виступає означенням (Обтяжена клунями, Параська мовчки збиралася нагору).

Объяснение:

одного дня полетіла зозуля води напитися до струмка. прилітає, а там дівчинка плаче, бо черевички загубила. і зозулі її шкода стало, думає, як дитині.

полетіла шукати. «а якого ж розміру вони мають бути? — подумала зозуля, —мабуть, такі, як на мої лапки».

пішла до павука, пошила швиденько нові черевички, у нього вдягнула і полетіла до дівчинки. але по дорозі погубила їх, бо виявилось, що вони трішки більші за її лапки. заплакала зозуля. шукала і не знайшла, бо вони квітами стали.

дивиться, іде та дівчинка, смутна така. а побачивши сині квітки, стала їх рвати. дуже зраділа дівчинка і на душі їй стало весело та добре, навіть забула про своє лихо. зраділа і зозуля, закувала від радості тай розповіла їй історію про пошиті павуком нові черевички, які перетворилися на сині квіти.

отака була розумниця зозуля. якби можна, то зорі б з неба дістала, тільки б добре жилося усім людям.

з того часу, ранньої весни, на лісових галявинах, розцвітають квіти, які в народі називаються зозулині черевички.