Зясуйте синтаксичну функцію виділених слів.у небі хмара хмару тягне дощем "упасти" на хліба.справжні друзініколи "глека" не розібють.серпень "з вереснем " схристили довгі шпаги несмертельні

Упасти  - обставина мети, глека - частина  присудка (розбити глека  -  це  фразеологізм),  з вереснем - частина підмета (разом із  словом  серпень).

1)каже син до батька: "я поїду до великого міста на заробітки". – каже син до батька, що він поїде до великого міста на заробітки.2) сусід до себе кликав кума: "приходь лиш, брате, на часок". – сусід до себе кликав кума, щоб він прийшов на часок.3) "почали возить сіно? " - зацікавивсь аркадій петрович. – аркадій петрович зацікавивсь, чи почали возити сіно.4) "до вас гості їдуть", - повідомила служниця. – служниця повідомила, що до нас гості їдуть.5) я сказав йому повчально: «ію завжди треба, сину, добре знати» — він сказав сину, що ію завжди треба добре знати.6) «робіть, як ми домовились,» — порадив гаврило. — гаврило порадив, щоб робили, як вони домовились.7)«оце увесь ар’єргард? » — сумно спитав командир. — командир сумно спитав, чи оце увесь ар’єргард.  

Вона така неповторна, мелодiйна i спiвуча, бо ввiбрала в себе гомiн дiбров i лукiв, полiв i лiсiв, духмяний, пянкий запах рiдної землi. у народу немає бiльшого скарбу, нiж його мова. бо саме мова - це характер народу, його память, iсторiя i духовна могутнiсть. у нiй вiдбиваються звичаї, традицiї, побут народу, його розум i досвiд, краса i сила душi, вона його, народу, цвiт i завязь. ще в дитинствi рiдна мова є нам пiзнавати свiт, вiдкривати для себе великий i чарiвний свiт життя. без мови не може iснувати i розвиватися суспiльство, бо вона є людям обмiнюватися думками, висловлювати свої почуття, досягати взаєморозумiння, створювати духовнi цiнностi. слово надто багато важить в життi, як вiдомо, воно може впливати на долю, воно вмить змiнює настрiй, робить людину щасливою або розгубленою. прикро, коли чуєш, як часом, люди спотворюють нашу мову такими словами, яких не знайдеш у жодному iз словникiв. чи то нехтуючи, чи то не знаючи мови. той, хто зневажливо ставиться до рiдної мови, до рiдного народу, не вартий уваги i поваги. i це болить нам, тим, хто любить рiдну україну, рiдну мову. мова служить нам завжди. щирими словами ми звiряємося у дружбi, словами нiжними вiдкриваємо серце коханiй людинi, словами гострими i твердими, "мов криця", даємо вiдсiч вороговi. не можна ходити по рiднiй землi, не зачаровуючись рiдною мовою, не знаючи i не вивчаючи її. наша рідна мова. вона нам рідна, як мама і тато, як та земля, на якій ми зростаєте. бо це мова, яку ми всі чуємо змалку, якою ми промовили свої перші слова. ця мова зрозуміла і рідна всім свідомим українцям, так як полякам — польська, німцям — німецька, ійцям — ійська . бо без мови немає народу. і так само, як у кожній людині є одна мама, так і мова рідна лише одна. людина може знати дві, три і більше мов, але рідною залишається материнська мова. українська мова - це барвиста, запашна, невянуча квiтка, яка вiчно квiтне, долаючи час, барвисту стрiчку iз давнини у майбутнє. вона виткана i червоною калиною, i синiм барвiнком, i вишневим цвiтом та запашною рутою-мятою.