Скласти розпов1дь укр.мова ст.57, впр.122

Іть скласти розповідь про кролика який прийшов в гості до зайчика

Открытой книги затянувшийся след, забытой встречи налетевший намек, как это было я совсем позабыл, но слава богу, я чувствую  что сожаления нет, я знаю что уже перейден порог, я удивляясь на стену смотрю, а вижу дорогу. моя душа как неробей-океан, мои глаза вбирают небо рывком, я даже может смогу подключить к себе телевышку. и тихо гаснет значение "вам", и растворяется за ним мое "ом", я отчетливо слышу мечты что садятся на крыше. азарий оза озаозари оз, и много звуков есть в моей голове, и нужно стать к востоку лицом, а сердцем быть к ветру. и за нежнейшим шептаньем берез и за тихой песней веселой траве всегда найдется хороший вопрос, что б был без ответа. открытой книги затянувшийся след и песни слезы из двух моих глаз, я буду слушать как люди молчат и я буду верить, что мое "да" всегда сильней чьих-то "нет", что выйдет все хотя б на тысячный раз, что за открытыми здесь впопыхах будут нужные двери

Це було дуже-дуже давно. так давно, що мовна країна була лише одним містом, де жили букви. у ті далекі часи голосні букви трималися купки. а приголосні ходили по місту і байдикували. але за кілька днів байдикувати їм набридло. вирішили вони одна з іншою потоваришувати, поговорити. літера п зустріла букву л. --п! --л! так само с і в спробували поговорити: --с! --в! нецікаві розмови виходять. не знали приголосні, як між собою зрозумітися. аж тут прислухались. голосні між собою сперечались: --у! --і! --е! та так вже голосно, що всі знудьговані приголосні побігли дивитися. а та о змагалися в спритності. а решта їх підбадьорювали. п і л стали біля и з двох боків. всі закричали разом, і вийшло слово пил! с та в пішли до фінішу. с привітала о з перемогою: --со! в підбадьорила а: --ва! а так як вони були поруч, вийшла сова? з того часу приголосні букви зрозуміли, що з голосними поруч жити цікавіше. можна склади і навіть слова утворювати. і розмовляти так краще.