Скластм речення зі словосполученнями соловїні пісні.запах мяти.румяні яблука

Соловїні пісні були чутни заздалегідь запах мяти був дуже чутний на дереві росли румяні яблука

Золота пектораль з кургану товста могила царські скіфи жили на берегах азовського моря і степового криму. їхнім основним заняттям була війна. та вони не тільки воювали, а й торгували з грецькими колоніями у причорномор'ї. в обмін на зерно, хутро, віск, мед і рабів скіфи отримували зброю, вино, предмети розкоші. скіфи-скотарі кочували на схід від пониззя дніпра в пошуках нових пасовищ. на придніпров'ї жили скіфи-хлібороби. вони вирощували пшеницю, жито, ячмінь, коноплі, використовуючи великий плуг та тяглову силу волів.за словами геродота, скіф міг поцілити у ворога з лука на відстані 500 метрів. навіть скіфські дівчата вправно володіли зброєю і не виходили заміж, доки не вбивали  трьох  ворогів. більшість худоби та рабів, захоплених під час воєн, діставалася багатим скіфам.кочували скіфи на чотири- та шестиколісних возах. їх озброєні воїни. у разі нападу ворогів вози ставили в коло, створюючи укріплений табір. пізніше цю тактику використовували українські козаки.на культуру скіфів великий вплив мала грецька культура, носіями якої були жителі грецьких колоній. історія зберегла імена скіфів за походженням - лікаря токсаріса й філософа анахарсіса, які здобули освіту в греції.скіфи мали свою оригінальну міфологію та релігію. особливу пошану в них мали богиня вогнища табіті (зі скіфської -«полум'яна»), володар неба і творець людства папай, богиня землі апі. від шлюбу папая та апі народився пращур усіх скіфів таргитай. усім богам скіфи приносили жертви. переважно це були коні або інші тварини. винятком був бог війни арей, якому віддавали кожного сотого полоненого.скіфи шанували могили предків. їхня віра в потойбічне життя змушувала здійснювати жорстокий і складний поховальний обряд. на місці поховання насипали великий курган - «піраміду степів».найвідомішими похованнями, які через розміри курганів дістали назву «царських», є: солоха і гайманова могила на запоріжжі, чор-томлик і товста могила на дніпропетровщині.у кінці iv - на початку iii століття до н. е. скіфія занепала. через висихання степів кочівники вже не мали достатньо пасовищ для худоби. на територію північного причорномор'я прийшли сармати, які захопили їхні землі. частина скіфського населення відступила і створила в пониззі дніпра й північного криму малу скіфію зі столицею в неаполі скіфському, поблизу теперішнього бахчисарая. державу скіфів згодом підкорили римляни (із підручника).

Батьківщина – це найдорожче, що є у людини. не даремно вона співзвучна слову «батьки». для кожного вона починається по-різному: подвір’ям дитинства, лагідних материнських рук,сходом сонця, сяянням  зірок… у кожної людини своя батьківщина, і кожен має право любити та пишатися нею. моя батьківщина – це україна. я вважаю її найкращою країною у світі. бо я  тут народилась, тут мої батьки і друзі. я люблю її за широкі лани, густі діброви, що завтра під мої вікном знову розквітне біла  акація. взимку  моя україна вкривається білим пухнастим снігом. річки замерзають. зима  — єдина пора року, коли я з друзями можу пограти у сніжки. холодно. червоніють щоки, а з неба на  мої долоні   сніжинки… я люблю  українську весну, буйну, неповторну. це  — квітучі сади з хрущами та бджолами, це перелітні птахи, які повертаються з теплих країн, це – їжаки, ховрашки, які просинаються після зимової сплячки, це – перші проліски у лісах, це -  травневі духмяні конвалії, це – веселі струмки, які біжать і піняться, змивають залишки брудного снігу та у повноводний  дністер. я люблю свій край за  тепле літо  із зухвалими горобцями, які нахабно гуркотять на підвіконні, з тополиним пухом, якому радієш тільки перший день, пухом, який вкриває землю, потрапляє в  очі та ніс, заважає вільно  дихати. люблю  річку дністер  з її мальовничими берегами, увінчаними вербами. з її оптимістами-, які можуть просидіти майже весь день за ловлею окунів. люблю суницю на лісовій галявинці, коли не звертаєш увагу на укуси комах і радієш кожній ягідці, люблю за важке колосся стиглої пшениці на жовтіючих ланах. люблю за тріскотню цвіркунів, за щебетання жайворонків, курликання  лелек. люблю  українську осінь  з її вкритими у золото і багрянець деревами, ранковими туманами, потемнілими повноводними ставками. мені подобається збирати осінні гриби, коли ми усією родиною виїжджаємо у ліс. люблю палити вогонь і смажити шашлики. на сільських ланах закінчують працювати осінні комбайни, поспішаючи вчасно підготуватися  до неминучих холодів. у моїй україні найродючіша в світі земля і саме вона приносить людям свої  дарунки. я пишаюся тим, що живу в країні з такоюбагатою історією. україна пройшла тисячолітній шлях – від часів могутньої київської русі до сучасної незалежної країни. нашим пращурам неодноразово доводилось відбивати загарбників та захищати рідні оселі від  чужинців. вірю що зникнуть ненависть, несправедливість, жорстокість і безсердечність. запанує щастя і добробут під блакитним безхмарним небом. серед безкрайнього золотого поля українці забудуть про нестатки, безробіття, платне  навчання. я дуже хочу побачити італію і францію. хочу з’їздити  до австралії і америки. мрію відвідати бразилію, канаду і новозеландію. із задоволенням подорожувала  б. можливо, де-небудь я  б затрималася, а  десь  — ні. але упевнена, що з будь-якої  країни світу, як би там  не було гарно, я  би повернулася додому, до своєї україни. тут усе моє життя. іншої батьківщини мені не  треба.