Поясніть значення фразеологізмів. дивитися в корінь, зійти на пси, кидатися на всі боки, посадити на лід, свята простота, скаламутити душу.

Дивитися в корінь - розбиратися в суті якої-небудь справи; зійти на пси - зводитися на ніщо; кидатися на всі боки - діяти непослідовно, розпочинати одночасно декілька справ; посадити на лід - поставити у невигідне, скрутне становище; свята простота - наївна, надто довірлива людина; скаламутити душу - надзвичайно сильно хвилюватися з якогось приводу.

рідне слово — таке ніжне, барвисте, найдорожче. воно хвилює серце, бо мо­ва українська — це невичерпне джерело, скарбниця народного духу. вона мелодійна, ласкава, ніжна, багата. коли чуєш українську мову, здається, що це співа­ють лісові пташки, шумлять бурхливі гірські водоспади. мова — порадник і вчитель тим, хто її шанує і любить, і суддя тих, хто її зневажає.

ну що б, здавалося, слова…

слова та голос — більш нічого.

а серце б’ється, ожива, як їх почує.

так писав про рідне слово тарас шевченко. не можна не погодитися з вели­ким поетом. мова наша така мелодійна, неповторна, бо увібрала в себе гомін полів і лісів, вона зіткана калиною, барвінком і вишневим цвітом. для кожного українця рідне слово пов’язане з крає, з картинами сільської природи і міськими пейзажами. у ній відбиваються звичаї, традиції, розум і досвід, кра­са і сила українського народу. ще в дитинстві вона є нам пізнати світ, відкривати для себе таємниці життя. без мови не може розвиватися жодна нація, бо вона є людям обмінюватися думками, висловлювати почуття, досягати взаєморозуміння, створювати духовні цінності.

ніжне українське слово пробуджує в нас людину. це те найцінніше, що пере­дає наш народ із покоління в покоління як найдорогоцінніший скарб. доки жи­ва мова, доти живий і народ.

століттями нашу мову гнали, переслідували, забороняли. у відповідь на приниження, гніт, сваволю український народ творив свою історію, культуру, плекав рідну мову. і мова зацвіла, наче троянда. ніжна і співуча, вона звучить у сер­ці кожного з нас. вона звучала раніше з уст українців, вона піснями додавала козакам сили, звучала у народних думах і піснях. вона приходила з творів і. котляревського і т. шевченка, і. франка. саме вони довели існування слів, від яких «серце б’ється, ожива, як їх почує».

тільки людина з глибоким почуттям патріотизму здатна зберегти в душі по­шану до рідної мови. бо слова «мова» і «батьківщина» духовно споріднені. а той, хто байдуже ставиться до мови, байдужий і до минулого, теперішнього і майбутнього свого народу.

мова народу — найчарівніший цвіт, що ніколи не в’яне, а вічно живе, розви­вається. мова є нам завжди. є слова, які викликають радість і збуджують душу. це слова добрі, слова підтримки і співчуття. найніжнішими словами ми відкриваємо серце коханій людині, щирими розмовами довіряємо таємниці друзям, словами твердими даємо обіцянки. xx століття принесло нашій мові й культурі високі злети й найскладніші випробування. наше слово вмирало з го­лоду і бідувало, плакало за людьми, кинутими за ґрати, розстріляними, знищеними морально. слово українське стало ніби сховком людського духу, скарбни­цею, до якої народ складав і своє давнє життя, і свої сподівання, розум, досвід.

любіть україну у сні й наяву,

вишневу свою україну,

красу її, вічно живу і нову,

і мову її солов’їну, —

писав, незважаючи на заборони, в. сосюра.

не можна жити в україні, не милуючись рідною мовою, не знаючи і не вивча­ючи її. нашій мові, наче живій людині, потрібна любов і духовна міць. тож да­вайте пізнавати красу рідного слова, любити вітчизну, пишатися нашою барвис­тою, чарівною мовою!

—доброго дня, пане. чи не будете ласкаві мені ? — доброго дня. звичайно. яке у вас питання? — розумієте, у моєї племінниці завтра день народження. хочу подарувати тваринку, щоб і очі радувала, і клопіт не завдавала. кого б ви порекомендували?   — подивіться на цього чудового папугу. буде весело цвірінькати и підіймати настрій.— цей варіант одразу відпадає. бітько дівчинки страждає на головний біль. думаю, зайвий гамір у домі йому не потрібний.—тоді візьміть маленького хом'ячка. багато клопіт він не завдасть, але привчити дівчинку до відповідальності.— слушна думка. але ж просто я його не принесу. потрібна ще, мабуть, клітка і корм, хоча б на перший час.— усе це є в нашому магазині. можете бути спокійні.зараз принесу все потрібне.— будьте так ласкаві.— ось і маленький хом'як зі своїм "приданим".забирайте.з вас 250 гривень за все.— гарно дякую за . до побачення.— звертайтесь ще. хай вам щастить.