Написати вірш з діє будь ласка іть!

Явиростав в безводному краю, де була морем дощова калюжа, не бачив довго я й малої річки, та чув я змалку слово чарівне: дніпро… я слухав жадібно ті повісті бувальців: один плоти колись дніпром сплавляв, той плив дніпром, а той в ньому купався, той рибу там ловив, той жив біля дніпра, – і всі захоплено йому хвалу складали… дніпро… на досвітках читали вголос “кобзаря”, співали часом там – “реве та стогне…”, і знов дніпро ставав переді мною, у снах я марив хвилями й човнами, на них пливли кудись з піснями козаки… дніпро… і ось прийшла якась чудна хвороба: я раптом перестав і їсти й пити, усе дививсь в той бік, де був дніпро, і твердив все: “я хочу до дніпра! ” дніпро…

і хочеться і колеться - можливість отримати щось бажане, пов'язане з ймовірними негативними наслідками.

і вашим і нашим - про когось безвідмовного, безприципного , догідливого, хитрого

ні роду ні племені - бродяча, людина без батьківщини, без святого почуття любові до свого краю.

ні вдень ні вночі - ніколи.

ні з того ні з сього - без будь-якої причини, без жодного приводу.

і не снилося й не мріялося - несподіванно, без здогадки.

і так і сяк - по-різному, різними способами.

і не так і не ні - відсутність чогось конкретного.

ні тпру ні ну - зневажливий. не виходить, не посувається (про роботу тощо.)

максим в нашому місті поселився сам по собі, як то кажуть : ні роду ні племені.

ні з того ні з сього вночі почаласягроза.

андрію і не снилося і не мріялося вступити до університету.

рак-пустельник сидів у черепашці, не вилазя­чи, аж поки йому не стало тісно. він уже виріс із своєї хатинки — закрученої черепашки.   а моя пам’ять, той нерозлучний секретар мій, вже записує і сю без­владність тіла серед цвіту яблуні, і гру світла, і мій див­ний настрій.   лікарі й сестри-жалібниці в білих халатах метушилися й перегукувалися.   за якийсь місяць вона принесла на своїх крилах її першого сина остапа, георгіївського кавалера чотирьох хрестів. тоді ще раз нібито зжалилась над нею фортуна і принесла їй на своїх крилах другого сина — андрія.   над голо­вами козаків, заступивши їм світ вечірнього сонця, піднімалися і скелі-шиї і голови острова-почва­ри.   на подвір’ї я побачив самого лісника — чорно­бородого похмурого красуня, його дочку, теж сувору красу­ню-дівку, і його другу жінку — кирпатеньку живу молодичку з веселими розумними очима. доньки ярослава мудрого — єлизавета й анастасія — 1047 року стали королева­ми норвегії та угорщини. 1086 року першу жіночу школу в європі – при київському андріївському монастирі – заснувала анна, онука ярослава мудрого. при­йшли й музики із села: іванушка-скрипаль, у якого верхня щелепа видавалася вперед, а нижня трохи запала; шурко — баяніст і завклубом, білочубий сором’язливий хло­пець, який зимовими вечорами, коли в клубі не було нікого, сидів у порожньому фойє і складав свою музику; василь кривобік — сопілкар і конюх у лікарні, що привіз із війни один-єдиний трофей — фабричну сопілку добрячої робо­ти; четвертим музикою був мишко мушник — бубніст і кол­госпний шофер.