Спільнокореневі слова до слів ліс, казка, вода, водій

Ліс-лісник .лісовик .лісний .перелісок казка-розказувати.казкар .казковий вода -підводний.водяний . водичка водій- водити.провідник.

Одного разу мені приснилося, що я беру інтерв’ю у Бога.

— Так ти хочеш взяти в мене інтерв’ю? — Бог запитав мене...

— Якщо в Тебе є час, — сказав я...

Бог усміхнувся:

— Мій час — це вічність... Які питання ти хотів мені поставити?

— Що найбільше дивує Тебе в людині?

І Бог відповів:

— Їм набридає дитинство, вони поспішають подорослішати, а потім мріють стати дітьми знову. Люди втрачають здоров’я, заробляючи гроші, а потім втрачають гроші, відновлюючи здоров’я. Вони так багато думають про майбутнє, що забувають про теперішнє... настільки, що не живуть ні в теперішньому, ні в майбутньому. Люди живуть так, ніби ніколи не помруть, а вмирають, як ніби ніколи й не жили...

Його рука взяла мою, і ми деякий час...

І тоді я запитав:

— Як Батько, які уроки життя Ти б хотів, щоб Твої діти вивчили?

— Нехай знають, що неможливо примусити когось любити їх. Все, що вони можуть зробити, — дозволити собі бути коханими. Нехай пам’ятають, що поранити кохану людину займає лише кілька секунд, але залікувати ці рани може зайняти довгі роки. Нехай знають, що це не добре — порівнювати себе з іншими. Нехай вчаться пробачати, практикуючи прощення. Нехай зрозуміють, що багатий не той, у кого більше, а той, хто потребує меншого. Нехай знають, що є люди, які їх дуже люблять вони ще не навчилися виражати свої почуття. Нехай усвідомлюють, що дві людини можуть дивитися на одне й те саме, а бачити це по-різному. Нехай знають, що пробачити одне одного недостатньо, треба також пробачити самих себе...

— Дякую за Твій час, — сказав я боязко. — Є ще щось, що Ти хотів би передати Своїм дітям?

Бог усміхнувся і сказав:

— Нехай знають, що я є тут для них... завжди!

Объяснение:

Україна, український народ, українська мова! які величні, незрівнянні ні з чим поняття! україна, як і українська мова, мають свою історію. украї в одному цьому слові бринить жмуток смутку і краси, величі і слави, країна, де найбільше люблять волю і довго не мали її, країна гарячої любові до народу, вікової боротьби за щастя, рівноправність, незалежність. така ж доля спіткала і мову, і хоча український народ - один із великих слов'янських народів - був розтерзаний і пошматований впродовж тривалого часу між різними імперіями, позбавлений політичних прав, позбавлений права на творення рідної літератури. зараз україна - незалежна держава. і вона, звісно повинна мати свою мову, повинна відродити її з розумом, повагою, відродити культуру, не поспіхом та указами, а серцем і бажанням людей. мова живе, її життя, її власна історія міститься в постійній її зміні: щезають