Зприйменником мимо, повз складіть речення

авто промчало мимо , обдавши нас запахом бензину. я не зможу пройди повз людину, яка потребує моєї .

Уважаемые учителя и дорогие друзья - одноклассники. сегодня нам, выпускникам, предстоит сделать один из самых важных шагов в нашей жизни, расставаясь со школой. позади лучшие годы - беззаботное детство, юность, а впереди дальнейшая учеба, работа. думаю, что лучшей для учителей с нашей стороны будут плоды знаний и жизненной мудрости, выращенные нами из тех семян, которые они посеяли в наших сердцах. одна латинская пословица гласит, что мы учимся не для школы, а для жизни. эти слова глубоко запечатлелись в нашей памяти. и вот сегодня мы расстаемся со зданием, которому так многим обязаны, с преподавателями, которые с таки самоотвержением и отдавали посвящали все свои силы на наше образование и воспитание. поэтому я от лица всех сегодняшних выпускников говорю: , школа, , дорогие преподаватели.

Ми колись були малими дітьми, і цікавилися усім. в черговий раз коли ми задали своє питання сусідському дідусю, він розпочав розказувати свою легенду.

у сиву давнину, коли тільки розпочиналося на світі життя, з’явився в одному краю птах кук, котрий їв інших пташок. стали птахи мудрувати, як його спекатися. вирішили, що краще їм переселитися в інші краї, тоді кук, не маючи чого їсти, здохне.

так птахи і зробили — полетіли на край світу, а кука залишили самого.

минув якийсь час. вирішили птахи послати когось із своїх подивитися, чи ще живий кук. послали ластівку.

кук, вже добре зголоднілий, забачивши ластівку, напав на неї, але в’юнка ластівка вирвалася з його лабет. тільки кілька пір’їнок з її хвоста лишилося в кука. от з того часу хвіст у ластівки наче обрізаний.

повернулася ластівка й розповіла птахам про кука. згодом у рідні краї надумала полетіти зозуля, але вона знесла яєчка і саме збиралася їх висиджувати. за неї інші птахи погодилися пташенят висиджувати. полетіла зозуля і також застала кука ще живого, але вже зовсім худого і безсилого, тому стрибнула на нього і одразу заклювала. полетіла зозуля до пташок і ще здалека закувала:

— ку-ку, ку-ку!

птахи повернулися в рідні краї, а зозулиних діток довелося з того часу іншим пташкам висиджувати, бо зозуля відтоді нічого більше не робить, як тільки вихваляється, що заклювала кука.